Йова 28

¹ «Срібло має жилу початкову, | золото — також місце, де його очищують.

² Залізо з землі добувають, | розтоплений камінь стає міддю.

³ Людина кладе край пітьмі, | розшукує до крайньої межі | — каміння темне, чорне.

⁴ Люди з світлом пробивають копальню, | де стопи не залишили пам’яті, | — зависають на далекому відлюдді.

⁵ Земля, що з неї хліб родиться, | під сподом, мов вогнем, розрита: —

⁶ місце сафірового каміння | та золотого пороху.

⁷ Стежки туди не знає хижа птиця, | і око яструба її не бачить.

⁸ Її не топчуть звірі дикі, | лев по ній не проходить!

⁹ Людина на кремінь кладе свою руку, | перевертає шкереберть гори.

¹⁰ У скелях прорубує рови, | усе дорогоцінне бачить його око.

¹¹ Досліджує джерела рік, | виносить сховане на світло.

¹² А мудрість звідкіля береться? | Де розумові місце?

¹³ Ніяка людина її путі не знає, | і не знайти її в землі живих.

¹⁴ Безодня каже: Вона не в мені! | Та й море мовить: Не у мене!

¹⁵ Її й за щире золото не придбати, | ані сріблом її не можна оцінити.

¹⁶ Її не можна оцінити золотом офірським, | ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.

¹⁷ Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; | її не виміняти за щирозлотний посуд.

¹⁸ А про коралі та кришталь і згадувати нічого! | Здобувати мудрість важче, ніж перли.

¹⁹ Їй не рівня топаз етіопський, | ні щирим золотом її не оцінити!

²⁰ Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?

²¹ Вона від зору всього живого скрита, | і схована від птиць небесних.

²² Погибель і смерть кажуть: | До наших вух дійшла про неї чутка, —

²³ але лиш Бог до неї знає стежку, | він знає її місце.

²⁴ Бо він аж на край світу бачить, | на все, що є під небом, поглядає.

²⁵ Коли він призначав вагу вітрові | і давав міру водам,

²⁶ коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, —

²⁷ тоді її угледів, облічив, | усталив її, добре її розслідивши.

²⁸ А людині сказав: Страх перед Господом — це мудрість, | берегтися зла — це розум!»