Йова 13

¹ «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.

² Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.

³ Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.

⁴ Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі — усі ви!

⁵ Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.

⁶ Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.

⁷ Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?

⁸ Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?

⁹ Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?

¹⁰ Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.

¹¹ Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?

¹² Ваші гадання — думки з попелу, | і відповіді ваші — відповіді з глини.

¹³ Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.

¹⁴ Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.

¹⁵ Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.

¹⁶ Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з’явитись нечестивий.

¹⁷ Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.

¹⁸ Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!

¹⁹ Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.

²⁰ Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!

²¹ Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!

²² І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.

²³ Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!

²⁴ Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?

²⁵ Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?

²⁶ Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;

²⁷ заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.

²⁸ Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»