Йова 10

¹ «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.

² Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.

³ Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?

⁴ Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?

⁵ Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,

⁶ що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,

⁷ хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?

⁸ Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?

⁹ Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.

¹⁰ Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?

¹¹ Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.

¹² Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.

¹³ Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:

¹⁴ якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.

¹⁵ Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!

¹⁶ Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.

¹⁷ Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.

¹⁸ Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.

¹⁹ Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.

²⁰ Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,

²¹ поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,

²² в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»