Йова 37

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 «Тому й здрігнулося моє серце | і зрушилось із свого місця!	1 Per questo mi batte forte il cuore e mi balza fuori dal petto.
2 Слухайте, слухайте гомін його голосу | і грюкіт, що з уст його виходить.	2 Udite attentamente il rumore della sua voce, il fragore che esce dalla sua bocca.
3 Під усім небом він його розпросторює, | і блискавка його аж до кінців землі сягає.	3 Egli lo diffonde per tutto il cielo e la sua folgore giunge ai lembi della terra;
4 Позаду нього реве голос; | Бог гримить голосом величним | і блискавиць своїх не зупиняє, | коли лунає голос його.	4 dietro di essa ruggisce una voce, egli tuona con la sua voce maestosa: nulla può arrestare il lampo appena si ode la sua voce.
5 Бог своїм голосом гримить предивно, | творить діла великі, нам незбагненні!	5 Dio tuona mirabilmente con la sua voce, opera meraviglie che non comprendiamo!
6 Він каже снігові: Падай на землю! | Великим зливам: Лийте чимдуж!	6 Egli infatti dice alla neve: “Cadi sulla terra” e alle piogge torrenziali: “Siate violente”.
7 Кожній людині кладе печать на руку, | щоб усі, кого створив він, те могли знати.	7 Nella mano di ogni uomo pone un sigillo, perché tutti riconoscano la sua opera.
8 Звір утікає у свій сховок, | сидить у своїх барлогах.	8 Le belve si ritirano nei loro nascondigli e si accovacciano nelle loro tane.
9 З півдня буревій надходить, | є холод із півночі.	9 Dalla regione australe avanza l’uragano e il gelo dal settentrione.
10 Від Божого подуву лід береться, | й поверхня вод твердіє.	10 Al soffio di Dio si forma il ghiaccio e le distese d’acqua si congelano.
11 Він хмари вогкістю вантажить, | і оболок розпускає його світло,	11 Carica di umidità le nuvole e le nubi ne diffondono le folgori.
12 що колами кружляє | і крутиться згідно з його наміром, | виконуючи все, що він йому накаже, | на овиді земного кругу;	12 Egli le fa vagare dappertutto secondo i suoi ordini, perché eseguano quanto comanda loro su tutta la faccia della terra.
13 воно виконує його волю чи то як кару, | чи як милосердя.	13 Egli le manda o per castigo del mondo o in segno di bontà.
14 Слухай же це, Іове! | Стань і роздумуй про дивні діла Божі.	14 Porgi l’orecchio a questo, Giobbe, férmati e considera le meraviglie di Dio.
15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, | як його хмара блискає світлом?	15 Sai tu come Dio le governa e come fa brillare il lampo dalle nubi?
16 Чи розумієш рівновагу хмари, | чудні діла Найзвершенішого у знанні?	16 Conosci tu come le nuvole si muovono in aria? Sono i prodigi di colui che ha una scienza perfetta.
17 Коли нагріється твоя одежа, | коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, —	17 Sai tu perché le tue vesti sono roventi, quando la terra è in letargo sotto il soffio dello scirocco?
18 чи міг би ти з ним нап’ясти небо | тверде, мов дзеркало, вилите?	18 Hai tu forse disteso con lui il firmamento, solido come specchio di metallo fuso?
19 Навчи нас, що маємо йому сказати, | і не сперечатимемось більш, бо справа темна.	19 Facci sapere che cosa possiamo dirgli! Noi non siamo in grado di esprimerci perché avvolti nelle tenebre.
20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? | Чи як хто скаже що, дійде до нього?	20 Gli viene forse riferito se io parlo, o, se uno parla, ne viene informato?
21 Та й тепер не видно було світла, | хмари його затьмили, | але повіяв вітер і їх геть розвіяв,	21 All’improvviso la luce diventa invisibile, oscurata dalle nubi: poi soffia il vento e le spazza via.
22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. | Навкруги Бога страшна велич!	22 Dal settentrione giunge un aureo chiarore, intorno a Dio è tremenda maestà.
23 Всесильний! Не можем його осягнути! | Великий силою і правом, | повний правоти — не утискає.	23 L’Onnipotente noi non possiamo raggiungerlo, sublime in potenza e rettitudine, grande per giustizia: egli non opprime.
24 Тому й бояться його люди, | він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»	24 Perciò lo temono tutti gli uomini, ma egli non considera quelli che si credono sapienti!».