Job 6

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 Then Job answered:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 "O that my vexation were weighed, and all my calamity laid in the balances!	2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
3 For then it would be heavier than the sand of the sea; therefore my words have been rash.	3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
4 For the arrows of the Almighty are in me; my spirit drinks their poison; the terrors of God are arrayed against me.	4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
5 Does the wild ass bray when he has grass, or the ox low over his fodder?	5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
6 Can that which is tasteless be eaten without salt, or is there any taste in the slime of the purslane?	6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
7 My appetite refuses to touch them; they are as food that is loathsome to me.	7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
8 "O that I might have my request, and that God would grant my desire;	8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
9 that it would please God to crush me, that he would let loose his hand and cut me off!	9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
10 This would be my consolation; I would even exult in pain unsparing; for I have not denied the words of the Holy One.	10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
11 What is my strength, that I should wait? And what is my end, that I should be patient?	11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
12 Is my strength the strength of stones, or is my flesh bronze?	12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
13 In truth I have no help in me, and any resource is driven from me.	13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
14 "He who withholds kindness from a friend forsakes the fear of the Almighty.	14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
15 My brethren are treacherous as a torrent-bed, as freshets that pass away,	15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
16 which are dark with ice, and where the snow hides itself.	16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.
17 In time of heat they disappear; when it is hot, they vanish from their place.	17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
18 The caravans turn aside from their course; they go up into the waste, and perish.	18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
19 The caravans of Tema look, the travelers of Sheba hope.	19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
20 They are disappointed because they were confident; they come thither and are confounded.	20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
21 Such you have now become to me; you see my calamity, and are afraid.	21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
22 Have I said, 'Make me a gift? Or, 'From your wealth offer a bribe for me?	22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
23 Or, 'Deliver me from the adversary's hand? Or, 'Ransom me from the hand of oppressors?	23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —
24 "Teach me, and I will be silent; make me understand how I have erred.	24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
25 How forceful are honest words! But what does reproof from you reprove?	25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
26 Do you think that you can reprove words, when the speech of a despairing man is wind?	26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!
27 You would even cast lots over the fatherless, and bargain over your friend.	27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
28 "But now, be pleased to look at me; for I will not lie to your face.	28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
29 Turn, I pray, let no wrong be done. Turn now, my vindication is at stake.	29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
30 Is there any wrong on my tongue? Cannot my taste discern calamity?	30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»