John 4

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Now when Jesus learned that the Pharisees had heard that Jesus was making and baptizing more disciples than John	1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
2 (although Jesus himself was not baptizing, just his disciples),	2 — а не христив же Ісус сам, лише учні його,
3 he left Judea and returned to Galilee.	3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
4 He had to pass through Samaria.	4 А треба було йому переходити Самарією.
5 So he came to a town of Samaria called Sychar, near the plot of land that Jacob had given to his son Joseph.	5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6 Jacob's well was there. Jesus, tired from his journey, sat down there at the well. It was about noon.	6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
7 A woman of Samaria came to draw water. Jesus said to her, "Give me a drink."	7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»
8 His disciples had gone into the town to buy food.	8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9 The Samaritan woman said to him, "How can you, a Jew, ask me, a Samaritan woman, for a drink?" (For Jews use nothing in common with Samaritans.)	9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10 Jesus answered and said to her, "If you knew the gift of God and who is saying to you, 'Give me a drink,' you would have asked him and he would have given you living water."	10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»
11 (The woman) said to him, "Sir, you do not even have a bucket and the cistern is deep; where then can you get this living water?	11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?
12 Are you greater than our father Jacob, who gave us this cistern and drank from it himself with his children and his flocks?"	12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
13 Jesus answered and said to her, "Everyone who drinks this water will be thirsty again;	13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.
14 but whoever drinks the water I shall give will never thirst; the water I shall give will become in him a spring of water welling up to eternal life."	14 Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
15 The woman said to him, "Sir, give me this water, so that I may not be thirsty or have to keep coming here to draw water."	15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»
16 Jesus said to her, "Go call your husband and come back."	16 «Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»
17 The woman answered and said to him, "I do not have a husband." Jesus answered her, "You are right in saying, 'I do not have a husband.'	17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!
18 For you have had five husbands, and the one you have now is not your husband. What you have said is true."	18 П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»
19 The woman said to him, "Sir, I can see that you are a prophet.	19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.
20 Our ancestors worshiped on this mountain; but you people say that the place to worship is in Jerusalem."	20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»
21 Jesus said to her, "Believe me, woman, the hour is coming when you will worship the Father neither on this mountain nor in Jerusalem.	21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22 You people worship what you do not understand; we worship what we understand, because salvation is from the Jews.	22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
23 But the hour is coming, and is now here, when true worshipers will worship the Father in Spirit and truth; and indeed the Father seeks such people to worship him.	23 Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
24 God is Spirit, and those who worship him must worship in Spirit and truth."	24 Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»
25 The woman said to him, "I know that the Messiah is coming, the one called the Anointed; when he comes, he will tell us everything."	25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»
26 Jesus said to her, "I am he, the one who is speaking with you."	26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
27 At that moment his disciples returned, and were amazed that he was talking with a woman, but still no one said, "What are you looking for?" or "Why are you talking with her?"	27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
28 The woman left her water jar and went into the town and said to the people,	28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29 "Come see a man who told me everything I have done. Could he possibly be the Messiah?"	29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»
30 They went out of the town and came to him.	30 І вийшли з міста й подалися до нього.
31 Meanwhile, the disciples urged him, "Rabbi, eat."	31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»
32 But he said to them, "I have food to eat of which you do not know."	32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
33 So the disciples said to one another, "Could someone have brought him something to eat?"	33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
34 Jesus said to them, "My food is to do the will of the one who sent me and to finish his work.	34 «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35 Do you not say, 'In four months the harvest will be here'? I tell you, look up and see the fields ripe for the harvest.	35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.
36 The reaper is already receiving his payment and gathering crops for eternal life, so that the sower and reaper can rejoice together.	36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.
37 For here the saying is verified that 'One sows and another reaps.'	37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
38 I sent you to reap what you have not worked for; others have done the work, and you are sharing the fruits of their work."	38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»
39 Many of the Samaritans of that town began to believe in him because of the word of the woman who testified, "He told me everything I have done."	39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
40 When the Samaritans came to him, they invited him to stay with them; and he stayed there two days.	40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.
41 Many more began to believe in him because of his word,	41 Та й багато більше увірували з-за його слова.
42 and they said to the woman, "We no longer believe because of your word; for we have heard for ourselves, and we know that this is truly the savior of the world."	42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»
43 After the two days, he left there for Galilee.	43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
44 For Jesus himself testified that a prophet has no honor in his native place.	44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»
45 When he came into Galilee, the Galileans welcomed him, since they had seen all he had done in Jerusalem at the feast; for they themselves had gone to the feast.	45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.
46 Then he returned to Cana in Galilee, where he had made the water wine. Now there was a royal official whose son was ill in Capernaum.	46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
47 When he heard that Jesus had arrived in Galilee from Judea, he went to him and asked him to come down and heal his son, who was near death.	47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
48 Jesus said to him, "Unless you people see signs and wonders, you will not believe."	48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
49 The royal official said to him, "Sir, come down before my child dies."	49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»
50 Jesus said to him, "You may go; your son will live." The man believed what Jesus said to him and left.	50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
51 While he was on his way back, his slaves met him and told him that his boy would live.	51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
52 He asked them when he began to recover. They told him, "The fever left him yesterday, about one in the afternoon."	52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.
53 The father realized that just at that time Jesus had said to him, "Your son will live," and he and his whole household came to believe.	53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
54 (Now) this was the second sign Jesus did when he came to Galilee from Judea.	54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.