Giobbe 4

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Ma Eliphaz di Theman rispose, e disse:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 Se noi imprenderemo a parlarti, forse lo prenderai in mala parte; ma chi può rattener la parola, che gli viene alla bocca?	2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 Tu fosti già il maestro di molti, e alle braccia stanche rendesti vigore:	3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4 Le tue parole furon sostegno ai vacillanti, ed alle tremanti ginocchia desti conforto:	4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5 Ma ora, che il flagello è venuto sopra di te, tu se' abbattuto; ti ha toccato, e ti sbigottisci.	5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 Dov' è la tua pietà, la tua fortezza, la tua pazienza, e la perfezione del tuo operare?	6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Rammentati di grazia, qual mai innocente perì? e quando mai furono schiantati i giusti?	7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8 Io vidi anzi coloro, che coltìvaron l'iniquità, e seminavano all'anni, e affanni mietevano,	8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 Perire a un soffio di Dio, ed essere consunti da un alito dell'ira di lui:	9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.
10 Peri il lion che ruggiva, e la lionessa che urlava, e i denti de' lioncelli furono spezzati.	10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11 La tigre rimase estinta per mancanza di preda, e i lioncini furono spersi.	11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12 Or un' arcana parola fa detta a me, e quasi di fuga il mio orecchio ne intese il debil suono.	12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 Nell'orrore di una visione notturna, quando il sonno suole impossessarsi degli uomini,	13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14 Fui preso da timore, e da tremito, e tutte le mie ossa furon commosse:	14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15 E passando davanti a me uno spirito, si arricciarono i peli della mia carne.	15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16 Mi apparve uno, il volto del quale non era a me noto, un simulacro dinanzi agli occhi miei, e udii un suono come di aura leggera.	16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17 Forse un uomo messo al paragone con Dio sarà dichiarato giusto, o sarà egli più puro del suo faccitore?	17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 Ecco che quelli che a lui servono non hanno stabilità, e negli Angeli suoi trova egli difetto.	18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 Quanto più quelli, che abitano case di fango, i quali hanno per fondamento la polvere, saran consunti come da verme?	19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 Dal mattino alla sera saranno troncati, e perché nissun ha intelligenza, periranno in eterno.	20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21 E quei, che tra loro primeggiano, saran tolti dal mondo: morranno, e non da sapienti.	21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»