Сирах 43

Біблія	BIBBIA RICCIOTTI
1 Пишнота висот — чистая твердь, вигляд небозводу — видіння слави! 2. Висхідне сонце звіщає на сході; яка бо предивна Всевишнього споруда!	1 - Bellezza dell'empireo è il [limpido] firmamento, e l'aspetto del cielo è visione di gloria.
2 Стоячи опівдні, висушує землю, — і хто бо встоїться перед його жаром?	2 Il sole col suo apparire annunzia alla levata [il giorno]; ammirabile strumento, opera dell'Altissimo!
3 Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше! Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить.	3 Nel mezzogiorno brucia la terra, e dinanzi al suo ardore chi può reggere? [C'è] chi attizza la fornace per i lavori a fuoco:
4 Великий Господь, що його створив, теж на слово його воно мчить своїм шляхом.	4 tre volte tanto il sole infoca i monti! Soffia vampe di fuoco, e col fulgor de' suoi raggi accieca gli occhi.
5 Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи — знак відвічний,	5 Grande è il Signore che l'ha creato, e al comando di lui esso accelera il corso.
6 Місяць вказує пору святкувань — світило, що зменшується, аж поки не зникне.	6 E anche la luna [appare] ognora a suo tempo, indice delle stagioni e segnale perpetuo.
7 Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах — знамено небесного війська, що світить на горній тверді.	7 Dalla luna [si ha] l'indicazione de' giorni festivi: è un luminare che decresce [arrivato] alla pienezza.
8 Оздоба небес — яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах:	8 Il mese è [chiamato] dal suo nome: essa cresce meravigliosamente nel suo mutarsi.
9 словом Святого стоять за його велінням і не змінюються на чатах своїх.	9 Essa è la fiaccola del l'accampamento nelle [regioni] superne; fulgida brilla nel firmamento del cielo.
10 Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!	10 La bellezza del cielo è lo splendor delle stelle: lassù dall'alto il Signore illumina il mondo.
11 Оперізує небо луком осяйним: її бо нап’яли руки Всевишнього.	11 Al cenni del Santo stanno esse pronte al comando, e non si spossano nelle loro vigilie.
12 Велінням своїм він сніг шле на землю, присудом своїм блискавки мече.	12 Mira l'arco [baleno] e benedici Colui che l'ha fatto: è molto bello nel suo splendore.
13 Тож відчиняються комори його та й хмари вилітають, мов тії птахи.	13 Esso cinge il cielo col suo cerchio fulgente; le mani dell'Altissimo l'hanno disteso.
14 Потугою своєю він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння.	14 Col suo comando [Iddio] fa precipitar la neve, e scaglia veloci le folgori del suo giudizio.
15 На погляд його здригаються гори, з волі його дме південний вітер.	15 Perciò si aprono i serbatoi, e volan fuori le nuvole come uccelli.
16 Грому його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор.	16 Con la sua maestà condensa le nuvole, e son spezzate le pietre della grandine.
17 Мов птахів вниз злітаючих, він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.	17 Al suo apparire si scuoton le montagne, e al voler di lui soffia lo scirocco.
18 Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками.	18 Il fragor del suo tuono percuote la terra, [e si scatena] l'uragano aquilonare e il turbinio del vento.
19 Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює.	19 Come uccelli che volan giù a posarsi, egli sparge la neve, e come locuste che si buttano a terra essa discende.
20 Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь.	20 L'occhio ammira la bellezza del suo candore, e del suo fioccar si turba il cuore.
21 Гоїть усе те — хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.	21 La brina egli spande come sale sulla terra, e ghiacciata che sia, divien come punte di triboli.
22 За задумом власним він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови.	22 Soffia il freddo vento aquilonare, e si gela l'acqua in ghiaccio: sopra ogni massa d'acque esso si stende, e come d'una corazza si riveste l'acqua.
23 Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось.	23 E inaridisce [Iddio] i monti e abbrucia il deserto, e dissecca la verzura come fuoco.
24 Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.	24 Rimedio a tutto [ciò] è il pronto apparir d'una nuvola, e la rugiada sopravveniente ricrea dall'ardore:
25 Завдяки йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.	25 a una parola di lui tace il vento. Conforme al suo proposito domò l'oceano profondo, e ci piantò il Signore le isole.
26 Чимало б ще сказати — та не дійшли б до краю! Тож слів завершення: Він — усе!	26 Quei che navigano il mare, ne raccontano i pericoli: e all'udirli co' nostri orecchi restiamo stupiti:
27 Де спромогу знайти нам, щоб його прославляти? Він бо величніший від усіх своїх діл.	27 ivi son creature strane e meravigliose, varietà di bestie d'ogni sorta e la razza de' mostri.
28 Страхітливий Господь, превеликий, і влада його — предивна!	28 Per lui fu assicurato [a ogni essere] la mèta del suo viaggio, e per la sua parola fu costituita ogni cosa.
29 Хваливши Господа, возносіте його мірою змоги — бо він ще вам понад силу; його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, — бо до краю не дійдете!	29 Potremmo dir molto [ancora] e le parole non ci basterebbero; la conclusione de' discorsi [è questa]: « Egli è in tutto ».
30 Хто бачив його й міг повісти б про те? Хто б звеличив його на всю його велич?	30 Per gloriarlo, che valgon mai i nostri sforzi? Poiché egli è l'Onnipotente, al di sopra di tutte le sue opere.
31 Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл його ми лише часточку бачимо.	31 Terribile è il Signore e sovranamente grande, e portentosa la sua potenza.
32 Усе бо створив Господь — і мудрість дав благочесним.	32 Celebrando il Signore, [esaltatelo] quanto mai potete; perchè egli sopravanzerà ancora, e meravigliosa è la sua magnificenza.
	33 Benedicendo il Signore, esaltatelo quanto potete: perchè è maggiore d'ogni lode.
	34 Esaltatelo, moltiplicate le [vostre] forze; non vi stancate, che non [lo] raggiungerete mai.
	35 Chi lo ha veduto e può darne contezza? e chi lo celebrerà mai a seconda di ciò ch'egli è ab eterno?
	36 Molte cose nascoste c'è maggiori di queste: poiché poco è quel che noi vediamo delle opere sue,
	37 E tutto ha fatto il Signore, e a chi piamente opera dà la sapienza.