Сирах 20

¹ Буває докір, та несвоєчасний; буває й мовчазний, але розумний.

² Ліпше зганити, аніж нагніватись.

³ Хто признається, той втрати уникне.

⁴ Що скопець, який силкується дівицю вінця позбавити, так і той, хто силою заводить правосуддя.

⁵ Не одного мовчазного вважають за мудрого, а багатомовного раз-у-раз ненавидять.

⁶ Дехто мовчить, бо не має відповіді; а інший мовчить, бо знає свою пору.

⁷ Мудрий мовчить до слушного часу, а балакун і безглуздий — не вважають на пору.

⁸ Хто цокотить занадто, той врешті обридне; хто накидується, той знавісніє.

⁹ Часом у злиднях пощастить людині, а часом і знахідка — немов утрата.

¹⁰ Буває гостинець, що для тебе безкорисний, а буває й гостинець, який віддає подвійно.

¹¹ Буває, що з-за слави стається пониження, тоді як дехто підносить голову й у злиднях.

¹² Дехто купує багато й ніби дешево, насправді ж платить за те аж усемеро.

¹³ Мудрий словами робить себе приємним, а в дурного й чемність іде намарно.

¹⁴ Гостинець дурня не дасть тобі користи, бо очі в нього жадібні за те взяти всемеро.

¹⁵ Дає він мало, а дорікає багато, роззявляючи рота, немов той окличник; сьогодні позичить, а взавтра вже й домагається, — ну й осоружна ж отака людина!

¹⁶ Дурень твердить: «Нема в мене друзів, немає й вдячности за мої добродійства;

¹⁷ їдуни мого хліба — язики невдячні.» Як же часто й громадно сміються з нього!

¹⁸ Ліпше послизнутись на підлозі, аніж язиком; падіння лихих ось так зненацька й стається!

¹⁹ Осоружна людина, недоречна мова — ось таке завжди на устах невігласів.

²⁰ З дурного уст приповідки не приймають, — він бо її не каже своєчасно!

²¹ Декого стримує від гріхів убозтво, тож, спочиваючи, він не зазнає докорів сумління.

²² Дехто сам собі погубитель із-за соромливости, з-за якогось дурня сам себе занапащує.

²³ Дехто з-за соромливости пообіцяє щось другові, — а й зробить собі з нього даремно ворога.

²⁴ Брехня для людини — це ганебна пляма, вона — раз-у-раз на устах невігласів.

²⁵ Ліпше злодій, ніж безнастанний брехун; а втім, вони обидва успадкують погибель.

²⁶ Звичка до брехні — нечестя для чоловіка і ганьба при ньому довготривала.

²⁷ Мудрий словами пошану до себе збуджує, розумний чоловік — вельможам довподоби.

²⁸ Хто землю обробляє, той урожай свій збільшить, і хто вельможам довподоби, тому простять несправедливість.

²⁹ Гостинці й дарунки засліплюють очі мудрих і, як гнуздечка в роті, відводять набік докори.

³⁰ Схована мудрість і скарб незримий — яка з одного і другого користь?

³¹ Ліпше чоловік, що глупоту свою ховає, аніж чоловік, що ховає свою мудрість.