Сирах 46

¹ Хоробрим у війні був Ісус Навин, що в пророцтвах Мойсеєвим був наступником: він був, згідно з іменням своїм, великим, щоб рятувати його вибранців, щоб відплатити ворогам бунтівливим і щоб Ізраїлеві надати спадщину.

² Який же був він славетний тоді як, руки піднісши, мечем на міста замахнувся!

³ Хто встоявся перед ним? Він бо вів Господні війни.

⁴ Хіба ж не його велінням сонце спинилось, і з єдиного дня зробився подвійний?

⁵ Закликав він до Всевишнього могутнього, як ворог на нього налягав з усіх-усюдів, — і вислухав його великий Господь: камінний град превеликий із неба спустивши.

⁶ Він кинувся на той ворожий народ і вигубив противників, коли вони спускалися, — щоб народи взнали, яка сильна його зброя і що їхня війна проти Господа була.

⁷ Він бо йшов слідом за Всемогутнім і за днів Мойсея чинив милосердя — він сам і Калев, син Єфунне, — стояв бо він твердо супроти громади, спромігся народ стримати від гріха і втихомирив лукаве нарікання.

⁸ Тим то й спаслося їх лише двоє з-поміж шестисот тисяч піхотинців, — щоб у спадщину їх запровадити, в землю, що молоком та медом тече.

⁹ І Господь надав Калевові сили, яка аж до старощів при ньому лишилась, — тож він і зійшов на верховину землі, яку його потомство одержало в спадщину,

¹⁰ щоб зрозуміли сини всі Ізраїля, що ходити Господніми слідами — добре.

¹¹ І судді — кожен із власним іменем, — у всіх у них серце не було віроломне, і не відвернулись вони від Господа: хай же буде пам’ять про них благословенна!

¹² Хай розквітнуть їхні кості з їхньої могили, і нехай імення їхнє передасться на синів отих, що прославляться в дітях!

¹³ Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, царство заснував і помазав князів над своїм народом.

¹⁴ Ім’ям Господнім судив він громаду, тож і Господь до Якова навідався.

¹⁵ За свою вірність об’явивсь він пророком: промовами довів, що в видіннях він — правдивий.

¹⁶ До Господа могутнього він віз-вав, як вороги налягли з усіх-усюдів на нього, — приніс бо в жертву ссуще ягнятко.

¹⁷ Отож Господь загримів із неба, в гуркоті великім дав свій голос почути.

¹⁸ Він винищив тирських князів і всіх філістимлянських зверхників.

¹⁹ А перед часом вічного спочинку засвідчив перед Господом та його помазаником: «Ні від кого не взяв я грошей, ні навіть сандалів пари» — тож ніхто його й не оскаржив.

²⁰ Ба навіть як заснув, то ще пророкував він, передсказавши цареві його кінець: він з-під землі озвався голосом у пророцтві, щоб стерти беззаконність люду.