Сирах 41

Біблія	DIODATI
1 О смерте, гірка бо гадка про тебе для людини, що живе спокійно в своїх достатках, для того, хто безжурний і в усьому вдатний, а й хто має ще силу приймати поживу.
2 О смерте, присуд твій благодайний для людини, що вбога й уже безсила, що вельми стара, про все ж має журитись, — яка зневірилась і якій терпець увірвався.
3 Страху не май перед присудом смерти: згадай своїх попередників і тих, що ще будуть.
4 Це вирок Господній для кожного тіла: навіщо ж іти тобі проти волі Всевишнього? Ще десять, ще сто, ще тисяча років — в аді не будуть життю докоряти!
5 Огидні діти — грішників діти, а й ті, що перебувають в оселях безбожників.
6 Загине спадщина дітей грішників, завжди ганьба тяжітиме на їхньому потомстві.
7 Нечестивому батькові власні діти докоряють, бо саме через нього вони в неславі.
8 Горе вам, мужам нечестивим, що Бога Всевишнього закон полишили!
9 Народившись, ви на прокляття народжуєтесь, а вмираючи, матимете прокляття як долю.
10 Усе, що з землі, знов піде у землю, — тож нечестиві йдуть від прокляття на погибель.
11 Марнота людини — в тілі її; та не затреться ім’я побожного.
12 Про ім’я своє дбай, воно тобі лишиться над тисячі великих скарбів золотих.
13 Мало днів триває життя щасливе, та добре ім’я перебуває навіки.
14 Діти, бережіть мою науку в мирі; прихована мудрість і скарб незримий — яка бо користь із них обидвох?
15 Той кращий, хто приховує свою глупоту, ніж той, хто приховує власну мудрість.
16 Тож сором’язливі будьте згідно з моїм словом, — не добре бо піддаватись кожному стидові, та й не все всі по правді оцінюють.
17 Стидайтесь розпусти перед батьком-матір’ю, а брехні — перед князем та перед вельможею;
18 злочину — перед суддею та перед начальником, беззаконства ж — перед громадою та народом;
19 несправедливости — перед товаришем і другом, а крадіжки — перед місцем, в якому ти мешкаєш;
20 а й перед Божою правдою та союзом: на стіл із хлібом ліктями спиратись,
21 погорджувати кимсь, як приймаєш або даєш, мовчати до тих, які вітають тебе,
22 кидати оком на розпусну жінку, від співплеменника обличчя відвертати,
23 присвоювати частку чиюсь чи дарунок, заглядатися на жінку заміжню,
24 з служницею поводитись надто вільно, — не маєш наближатись до ложа її! —
25 проти друзів образливі слова пускати, — а давши їм щось, не роби докорів! —
26 повторювати чи переказувати те, що почуєш, а й робити явними слова таємні.
27 Ось тоді то й справді сором’язливим будеш, і ласку здобудеш серед усіх.