Сирах 38

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи:	1 Časti liječnika čašću koja mu pripada zbog njegove službe, jer je i njega Gospod stvorio.
2 від Всевишнього — здатність лікаря, а й цар його обдаровує.	2 Liječenje od Svevišnjeg dolazi, kao što se dar od kralja dobiva.
3 Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться.	3 Znanje uzdiže glavu liječniku i moćnici ga poštuju.
4 Господь із землі ліки виводить, і розумний муж не нехтує ними.	4 Gospod od zemlje pravi lijekove i razborit ih čovjek ne odbacuje.
5 Хіба не від дерева вода посолодшала, а й сила його тим самим виявилась?	5 Nije li po drvetu voda postala slatka, pokazujuć’ tako svoju moć?
6 Це ж він бо людей обдарував знанням, щоб вони прославлялись його ділами дивними.	6 Ljudima je dao znanost da uzmognu slaviti snagu djela njegovih.
7 Ними лікується й усувається біль, і хто знається на зіллях, — уміє їх змішувати.	7 Njima se liječi i bol ublažuje, od njih ljekarnik lijekove priprema.
8 Тож діла його не мають ні кінця, ні краю, і мир від нього розповсюджується світом.	8 Tako nema kraja djelima njegovim, i po njemu se blagostanje širi svijetom.
9 Сину, в недузі твоїй не побивайся, лиш молись до Господа, і він тебе оздоровить.	9 Sine moj, u bolesti ne budi potišten, već se Bogu moli, jer on zdravlje daje.
10 Провину відкинь, свої руки випростай, від усякого гріха очисти своє серце.	10 Bježi od nepravde i ne budi pristran, i od svih grijeha očisti srce.
11 Ладан і пропам’ятну жертву з муки питльованої воздай, і зроби свій принос жирним, наскільки можеш.	11 Prinesi žrtvu blagomirisnu i spomen-žrtvu i pretio dar prema imanju svojem.
12 А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш;	12 Ali i liječniku mjesta daj, i njega je Gospod stvorio: nek’ nije daleko od tebe, jer i on je potreban.
13 стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває.	13 Katkad je spas u ruci njihovoj,
14 Та й їм слід так само до Господа молитись, щоб ними він зволив подати полегшу і принести одужання для рятунку життя.	14 jer se i oni Bogu utječu da im poda milost izlječenja i lijek za spas života.
15 Той же, хто грішить супроти свого Творця, нехай потрапить лікареві в руки.	15 Tko griješi pred Stvoriteljem svojim, nek’ padne u ruke liječničke.
16 Сину, зронюй над померлим сльози, розпочинай голосіння, як личить тяжко стражденному; поховай його тіло, як звичай велить, і могили його не занедбуй.	16 Sine moj, roni suze nad mrtvim, tužaljkom prokukaj kao patnik skrhan: ukopaj mu tijelo prema običaju i ne uskrati počasti grobu njegovu.
17 Гірко ридай, ревно бий себе в груди, жалобу по нім справляй, що на неї заслужив він, — так день або й два, поговору ради, і аж тоді у своїм смутку втішся.	17 Gorko plači i žarko ridaj i pokaži žalost koju zaslužuje: jedan ili dva dana, da izbjegneš govorkanje, a potom se utješi od žalosti svoje.
18 Бо смуток провадить до смерти, і серця журба потугу відбирає.	18 Jer od tuge dolazi prijeka smrt, i žalost slabi snagu životnu.
19 Смуток у злиднях перебуває, а вбогого життя — згідне з його серцем.	19 Neka žalost prođe s pogrebom, jer je život u žalosti nepodnošljiv.
20 Смуткові серцем своїм не віддавайся, відкинь його геть — про кінець пам’ятай свій.	20 Ne prepuštaj srce svoje žalosti: odagnaj je i misli na svoj svršetak.
21 Не забувай — немає бо повороту: мертвому не допоможеш, а собі самому пошкодиш.	21 I ne zaboravi: povratka nema; njemu ne koristiš, a sebi udiš.
22 Пам’ятай про мій вирок, що й твоїм він буде: мені вчора, а тобі — сьогодні.	22 Misli na njegovu kob koja je i tvoja: jučer meni, danas tebi.
23 З спочивом небіжчика хай спочине й його пам’ять, — тож розрадь себе, скоро дух його з нього вийде.	23 Kad mrtvac počine, nek’ počine i spomen njegov i utješi se kad izađe njegov duh.
24 Мудрість книжника в дозвіллі здобувається: хто вільний від заняття, той стає мудрим.	24 U dokolici je mudrost zakonoznanca, i tko je od poslova slobodan postaje mudar.
25 Як може той помудріти, хто рало тримає, хто рожном вихваляється, наче тим списом, хто волів поганяти знає й ходити коло них, хто ввесь час про бичків свою мову веде?	25 Kako će omudriti onaj tko upravlja plugom i komu je sva slava u šiljku ostana, tko tjera volove i bavi se radom oko njih i koji govori samo o teladi?
26 Думка в нього — як борозну провести, журба його вся — про пашу для теличок.	26 Um je njegov obuzet brazdama koje slijedi, a bdjenja mu prolaze u tovu junadi.
27 Так воно з кожним робітником та майстром, який день і ніч проводить на праці: той, хто виготовлюв різьбу на печатках, хто намагається урізнороднити рисунок, а й душу вкладає, щоб, мов живий, був малюнок, ще й не досипляє, щоб діло своє викінчити.	27 Tako i svi radnici i rukotvorci koji rade i dan i noć: oni koji rezbare pečatnjake i trude se neprestano oko novih šara svesrdno teže za što većom sličnošću uzoru i bdê noću da usavrše svoje djelo.
28 Так воно й з ковалем, що сидить біля ковадла та й розглядає сирове залізо: вогненна пара йому тіло розтоплює, він змагається з жаром у горнилі, молота гук йому вуха заглушує, очі ж його до зразка посудини прикуті; всім серцем старається діло він викінчити — не досипляє, щоб якнайкраще його прикрасити.	28 Tako i kovač koji sjedi pokraj nakovnja i promatra sirovo željezo: dah ognja peče mu kožu, a on se oko vrela ognjišta napreže; zvuk čekića zaglušuje uho njegovo, oči upire u uzorak pred sobom; srcem misli na svršetak posla svog i noću bdî da ga usavrši.
29 Так воно й з ганчарем, що сидить при своїй праці ще й ногами своїми крутить коло, а й до діла свого ввесь час пристосовується, і всі його рухи — геть обраховані:	29 Tako i lončar koji sjedi kod posla svog i okreće točak nogama: uvijek je u brizi za djelo svoje i sve su mu kretnje odbrojane.
30 руками глину зразкує, ногами її замішує, докладає серця, щоб малювання вивершити, — і не досипляє, щоб ще й піч очистити.	30 Rukom daje oblik glini, a nogama je gnječi; srcem misli na laštenja i bdî noću da peć očisti.
31 Усі вони здаються на власні руки, і в ремеслі своєму вправний кожен.	31 Svi se oni u ruke uzdaju, i svaki je vičan svome poslu.
32 Без них неможливо збудувати місто, ні жити в ньому, ані ним ходити.	32 Bez njih se nijedan grad ne može sagraditi, a nema ni naselja ni putovanja.
33 Та на віче народне їх не запрошують, на зборах вони нічим не відзначаються, не засідають на суддівських кріслах, — бо й не зрозуміли б судового рішення.	33 Ali njih ne pitaju u vijeću narodnom i ne ističu se u općini. Ne sjede na stolici sudačkoj i ne shvaćaju Zakona zavjetnoga.
34 Вони не блищать ні знанням, ні розсудом, і їх не знайти серед складачів приповісток, — та зате підтримують вічне творіння, то й моляться про справи свого ремества.	34 Ne ističu se naobrazbom ni zdravom rasudbom i nema ih među tvorcima mudrih izreka. Ali oni održavaju stvoreni svijet i molitva im je na djelo usmjerena.