Лука 9

¹ Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,

² і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.

³ Він до них промовив «Нічого не беріть у дорогу ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.v

⁴ В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.

⁵ А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.»

⁶ І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.

⁷ Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,

⁸ інші — що Ілля явився, а ще інші, — що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.

⁹ Ірод сказав «Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую «І намагався побачити його.

¹⁰ Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.

¹¹ Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.

¹² День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть «Відпусти людей хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.»

¹³ А він їм каже «Дайте ви їм їсти.» Ті відповіли «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.»

¹⁴ Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно.»

¹⁵ Вони так зробили й усіх розсадовили.

¹⁶ А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.

¹⁷ Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.

¹⁸ Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, — він спитав їх «За кого мене мають люди»

¹⁹ Вони ж у відповідь сказали «За Йоана Христителя, а інші — за Іллю, а ще інші — за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.»

²⁰ «А ви», спитав їх, «що кажете про мене Хто я» Тоді Петро, озвавшись, мовив «Ти Христос (Помазаник) Божий!»

²¹ Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.

²² Далі додав «Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб’ють, та він на третій день воскресне.»

²³ Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.

²⁴ Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.

²⁵ Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить

²⁶ Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.

²⁷ Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.»

²⁸ Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.

²⁹ І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча.

³⁰ І ось два мужі з ним розмовляли були то Мойсей та Ілля,

³¹ що, з’явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.

³² Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.

³³ А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети один тобі, один Мойсееві й один Іллі.» Він не знав, що говорить.

³⁴ Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.

³⁵ І залунав голос з хмари. «Це Син мій, Вибранець, слухайте його!»

³⁶ І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.

³⁷ Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.

³⁸ І ось якийсь чоловік з народу почав кричати «Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.

³⁹ Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.

⁴⁰ Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.»

⁴¹ Ісус відповів «О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас Приведи сюди твого сина!»

⁴² Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.

⁴³ Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів

⁴⁴ «Затямте собі добре ці слова Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.»

⁴⁵ Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.

⁴⁶ Одне спало їм на думку Хто з них буде найбільший

⁴⁷ Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе

⁴⁸ і сказав їм «Хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той — великий.»

⁴⁹ Озвався Йоан і каже «Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім’ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.»

⁵⁰ Ісус же сказав до нього «Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.»

⁵¹ А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.

⁵² Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.

⁵³ Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.

⁵⁴ Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали «Господи, хочеш — ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.»

⁵⁵ Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.

⁵⁶ І вони пішли в інше село.

⁵⁷ А як вони подорожували, сказав хтось до нього: «Я піду за тобою, куди б ти не пішов.»

⁵⁸ Ісус озвався до нього «Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.»

⁵⁹ До другого сказав «Іди за мною.» Та той відповів «Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.»

⁶⁰ «Залиши мертвим ховати своїх мертвих», сказав Ісус до нього. «Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.»

⁶¹ Інший сказав «Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.»

⁶² Ісус сказав до нього «Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.»