Iob 31

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Feci io patto cogli occhi miei, acciò ch' io in verità non pensassi della vergine.	1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
2 Adunque che parte avrebbe Iddio di sopra a me, e la ereditade all' Onnipotente di cose eccelse?	2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 Or non è perdizione al malvagio, e alienazione a coloro che òperano la ingiustizia?	3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
4 Or non considera elli le mie vie, e tutti li andamenti miei annumera?	4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 Se io andai nella vanitade, e affrettossi lo piede mio in inganno;	5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
6 pona me nella giusta statera, e sappia Iddio la mia simplicitade.	6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
7 Se si partì l'andamento mio della via, se seguitò l'occhio mio il cuore, e nelle mie mani s'appiccò macchia;	7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 seminarò, e uno altro mangerà; e la mia schiatta sarà deradicata.	8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 Se ingannato è lo cuore mio sopra la femina, e se io assediai l'uscio dell' amico mio;	9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 meretrice sia di un altro la moglie mia, e sopra quella si distendano gli. altri.	10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
11 Certo questo è fellonia, e massima iniquitade.	11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
12 Fuoco è, devorante insino alla perdizione, e deradicante ogni generazione (mia).	12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 Se disprezzai di sottoporre me allo giudicio col servo mio e l' ancilla mia, quando contendevano contro a me;	13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 che adunque faroe, quando si leverae Iddio a giudicare? e quando addomanderae, che responderò a lui?	14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
15 Or non fece me nel ventre, il quale e quello fece, e formò me uno nella vulva?	15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 Se io negai alli poveri quello che vole ano, e feci aspettare l'occhio della vedova;	16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
17 se io mangiai la mia fetta solo, e non mangioe lo pupillo di quella;	17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
18 perciò che dalla mia fanciullezza crescè meco la miserazione, e del ventre della madre mia venne meco;	18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
19 se disprezzai colui che passava, per ch' elli non avea il vestire, e lo povero sanza coprimento;	19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 se non benedissero me li lati suoi, e della lana delle pecore mie s'è riscaldato;	20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 s' io levai sopra lo pupillo la mia mano, eziandio quando vedeva[mi] superiore nella porta;	21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 l'omero mio delle sue giunture caggia, e lo mio braccio colle sue ossa sieno contrite.	22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 Certo sempre, sì come onde di mare gonfiate sopra me, temetti Iddio, e lo suo carico non potei portare.	23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 S' io pensai che l'oro fosse mia fortezza, e all' oro ottimo e risplendente dissi: tu sei la fidanza mia;	24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 s' io mi rallegrai sopra le molte mie ricchezze, e perciò che più cose trovò la mia mano;	25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
26 s' io vidi lo sole quando risplendea, e la luna andante chiaramente;	26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
27 e rallegrato è in ascoso lo mio cuore, e basciai la mia mano colla mia bocca;	27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —
28 la quale è massima iniquitade, e negazione contro a Dio altissimo;	28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 S' io mi rallegrai della rovina di colui che mi odiava, e rallegra'mi di colui, che li fosse venuto male;	29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 in veritade io non diedi al peccare la mia gola, acciò ch' io addomandassi maledicente l' anima sua;	30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
31 se non dissero gli uomini del mio tabernacolo chi ci darae della carne sua acciò che noi ci saziamo?	31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?
32 di fuori non stette lo peregrino; l'uscio mio si manifestò allo viandante;	32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
33 s'io nascosi, quasi come uomo, lo mio peccato, e celai nello seno mio la mia iniquitade;	33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
34 se io mi spaventai alla troppo moltitudine, e lo disprezzo delli più prossimi spaurì me; e non maggiormente tacetti, e non uscii fuori dell' uscio;	34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 chi darà a me auditore, acciò che l' Onnipotente oda il mio desiderio; e lo libro scriva colui che giudica;	35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 acciò che collo mio omero lo porti, e poni intorno a quello, sì come corona a me?	36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
37 Per tutti li miei gradi pronunzierò quello, e sì come a principe io offerirò lui.	37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
38 Se contro a me la mia terra grida, e con lei gli solchi suoi piangono;	38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
39 se li frutti suoi mangiai sanza pecunia, l'anima delli lavoratori tormentai;	39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —
40 per lo grano naschi a me lo tribolo, e per l'orzo la spina.	40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»