Йова 12

¹ Заговорив Іов і мовив:

² «Справді лише ви люди, | і з вами умре мудрість!

³ Є й у мене розум, як у вас, | нічим я від вас не гірший! | Та й хто не знає того?

⁴ Посмішищем ближнього зробивсь я, | що взиваю до Бога, і він відповідає; | сміховиськом — я праведний, безвинний.

⁵ Презирство на нещастя! — думає щасливий. | Стусана тому, який спотикнеться!

⁶ Шатра ж грабіжників спокійні, | і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, | ті, що власну руку мають за бога.

⁷ Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; | у птиць небесних, і тобі сповістять;

⁸ або повзунів, вони тебе повчать, | і риби в морі тобі повідають!

⁹ Хто з усіх них не знає, | що рука Господня все це створила?

¹⁰ В його руці душа всього живого, | дихання кожного людського тіла.

¹¹ Хіба не вухо слова розрізняє?

¹² У сивоголових — мудрість, | у довголітніх — розум.

¹³ У нього премудрість і потуга, | у нього рада й розум.

¹⁴ Як він зруйнує, ніхто не відбудує; | як замкне когось, ніхто вже не відімкне.

¹⁵ Здержить води — все повисихає;| а пустить їх — розбурять землю.

¹⁶ У нього сила та обачність; | у нього зведений і зводитель.

¹⁷ Він радників босоніж відсилає | і в суддів розум відбирає.

¹⁸ Він знімає з царів кайдани | й оперізує їх стан мотуззям.

¹⁹ Він відсилає священиків босоніж, | і валить могутніх.

²⁰ Він проречистим рот закриває, | він забирає в старих розум.

²¹ Він виливає на вельмож презирство | й розпускає пояс сильних.

²² Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, | виводить смертну тінь на світло.

²³ Множить народи і їх губить, | поширює людей, а потім їх нищить.

²⁴ Він відбирає розум у голів краю, | пускає їх блудити в пустині без дороги.

²⁵ І вони бродять помацки у темряві без світла, | і заточуються, немов п’яні.»