Йова 12

Біблія	DIODATI
1 Заговорив Іов і мовив:	1 E GIOBBE rispose, e disse:
2 «Справді лише ви люди, | і з вами умре мудрість!	2 Sì, veramente voi siete tutt’un popolo, E la sapienza morrà con voi.
3 Є й у мене розум, як у вас, | нічим я від вас не гірший! | Та й хто не знає того?	3 Anch’io ho senno come voi; Io non sono da men di voi; Ed appo cui non sono cotali cose?
4 Посмішищем ближнього зробивсь я, | що взиваю до Бога, і він відповідає; | сміховиськом — я праведний, безвинний.	4 Io son quell’uomo ch’è schernito dal suo amico; Ma un tale invoca Iddio, ed egli gli risponderà; L’uomo giusto ed intiero è schernito.
5 Презирство на нещастя! — думає щасливий. | Стусана тому, який спотикнеться!	5 Colui che sta per isdrucciolare col piè, E, per estimazione di chi è felice, un tizzone sprezzato
6 Шатра ж грабіжників спокійні, | і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, | ті, що власну руку мають за бога.	6 I tabernacoli de’ ladroni prosperano, E v’è ogni sicurtà per quelli che dispettano Iddio, Nelle cui mani egli fa cadere ciò che desiderano.
7 Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; | у птиць небесних, і тобі сповістять;	7 E in vero, domandane pur le bestie, ed esse tu l’insegneranno; E gli uccelli del cielo, ed essi te lo dichiareranno;
8 або повзунів, вони тебе повчать, | і риби в морі тобі повідають!	8 Ovvero, ragionane con la terra, ed essa te l’insegnerà; I pesci del mare eziandio te lo racconteranno.
9 Хто з усіх них не знає, | що рука Господня все це створила?	9 Fra tutte queste creature, Quale è quella che non sappia che la mano del Signore fa questo?
10 В його руці душа всього живого, | дихання кожного людського тіла.	10 Nella cui mano è l’anima d’ogni uomo vivente, E lo spirito d’ogni carne umana.
11 Хіба не вухо слова розрізняє?	11 L’orecchio non prova egli le parole, Come il palato assapora le vivande?
12 У сивоголових — мудрість, | у довголітніх — розум.	12 Ne’ vecchi è la sapienza, E nella grande età è la prudenza.
13 У нього премудрість і потуга, | у нього рада й розум.	13 Appo lui è la sapienza e la forza; A lui appartiene il consiglio e l’intelligenza.
14 Як він зруйнує, ніхто не відбудує; | як замкне когось, ніхто вже не відімкне.	14 Ecco, se egli ruina, la cosa non può esser riedificata; Se serra alcuno, non gli può essere aperto.
15 Здержить води — все повисихає;| а пустить їх — розбурять землю.	15 Ecco, se egli rattiene le acque, elle si seccano; E se le lascia scorrere, rivoltano la terra sottosopra.
16 У нього сила та обачність; | у нього зведений і зводитель.	16 Appo lui è forza e ragione; A lui appartiene chi erra, e chi fa errare.
17 Він радників босоніж відсилає | і в суддів розум відбирає.	17 Egli ne mena i consiglieri spogliati, E fa impazzare i giudici.
18 Він знімає з царів кайдани | й оперізує їх стан мотуззям.	18 Egli scioglie il legame dei re, E stringe la cinghia sopra i lor propri lombi.
19 Він відсилає священиків босоніж, | і валить могутніх.	19 Egli ne mena i rettori spogliati, E sovverte i possenti.
20 Він проречистим рот закриває, | він забирає в старих розум.	20 Egli toglie la favella agli eloquenti, E leva il senno a’ vecchi.
21 Він виливає на вельмож презирство | й розпускає пояс сильних.	21 Egli spande lo sprezzo sopra i nobili, E rallenta la cintura de’ possenti.
22 Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, | виводить смертну тінь на світло.	22 Egli rivela le cose profonde, traendole fuor delle tenebre; E mette fuori alla luce l’ombra della morte.
23 Множить народи і їх губить, | поширює людей, а потім їх нищить.	23 Egli accresce le nazioni, ed altesì le distrugge; Egli sparge le genti, ed altresì le riduce insieme.
24 Він відбирає розум у голів краю, | пускає їх блудити в пустині без дороги.	24 Egli toglie il senno a’ capi de’ popoli della terra, E li fa andar vagando per luoghi deserti, ove non ha via alcuna.
25 І вони бродять помацки у темряві без світла, | і заточуються, немов п’яні.»	25 Vanno a tentone per le tenebre, senza luce alcuna: Ed egli li fa andare errando come un uomo ebbro