Приповідок 31

¹ Слова царя Лемуела, царя Масси, | що їх навчила його мати:

² Що, сину мій? Що, сину мого лона? | Що, сину моїх обітниць?

³ Не віддавай жінкам твоєї сили, | ні твого серця тим, що царів гублять.

⁴ То не царям, о Лемуеле, | не царям вино пити, | ані князям бажати п’янких напоїв!

⁵ Щоб вони, напившись, знову не забули, | та не покривили суду всіх, що пригноблені.

⁶ Дайте п’янких напоїв тому, що погибає, | і вина тим, яким на серці гірко;

⁷ нехай п’є й забуде свої злидні, | і нехай більше не згадує про своє горе.

⁸ Відкрий твої уста на користь німого, | для всіх, що їм виречено погибель.

⁹ Відкрий твої уста, суди по правді, | розсуди діло бідного та сіромахи.

¹⁰ Жінку цнотливу — хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!

¹¹ Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку.

¹² Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї.

¹³ Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками.

¹⁴ Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить.

¹⁵ Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням.

¹⁶ До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить.

¹⁷ Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи.

¹⁸ Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне.

¹⁹ Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено.

²⁰ Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку.

²¹ Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім’я одягнена подвійно.

²² Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра — її одежа.

²³ Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю.

²⁴ Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє.

²⁵ Сила й гідність — її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня.

²⁶ Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї.

²⁷ Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши.

²⁸ Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє.

²⁹ Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх.

³⁰ Краса — річ оманлива, врода — марна; | жінка, що Господа боїться, — така хвали достойна!

³¹ Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.