Приповідок 13

¹ Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення.

² Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників — насильство.

³ Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель.

⁴ Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься.

⁵ Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно.

⁶ Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба.

⁷ Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий.

⁸ Викуп життя людини — її багатство; | бідний же загроженим не почувається.

⁹ Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне.

¹⁰ Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду.

¹¹ Майно, швидко нажите, пропадає; | а хто збирає поволі, той багатіє.

¹² Відсунута надія — мука серця; | а здійснене бажання — дерево життя.

¹³ Хто словом нехтує, сам собі шкодить; | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату.

¹⁴ Наука мудрого — джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти.

¹⁵ Добрий розум приносить ласку, | дорога ж віроломних шорстка.

¹⁶ Кожен розумний чинить розважно, | а дурний виставляє дурноту напоказ.

¹⁷ Злий посланець у біду кидає, | а вірний вістун лікує.

¹⁸ Злидні та сором, хто науку відкидає; | а хто приймає напоумлення, той у пошані.

¹⁹ Як здійсниться бажання, душа радіє; | від зла відвертатись — то для дурних осоружно.

²⁰ Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, — той зледачіє.

²¹ Грішних переслідує нещастя, | а добро — нагорода праведним.

²² Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться.

²³ Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине.

²⁴ Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає.

²⁵ Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.