Приповідок 16

¹ Людина робить задуми в серці, | але від Господа — відповідь язика.

² Усі дороги людини чисті в очах власних, | Господь же розцінює духа.

³ Здайся на Господа у твоїх справах, | і задуми твої здійсняться.

⁴ Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника — на день лиха.

⁵ Осоружний Господеві — кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне.

⁶ Милосердям і правдою покутується гріх, | а острахом Господнім ухиляється зло.

⁷ Коли вчинки людини Господеві милі, | то він і ворогів його мирить з ним.

⁸ Ліпше трохи з правдою, | ніж з кривдою прибутки великі.

⁹ Серце людське обмірковує дорогу, | та Господь управляє його кроком.

¹⁰ В царя на устах — вирок; | на суді уста його не помиляться.

¹¹ Вага й терези належать Господеві: | всі важки в мішку — його робота.

¹² Огидно для царів зло чинити, | бо правдою стоїть престол їхній твердо.

¹³ Уста правдиві цареві довподоби; | він любить того, хто говорить правду.

¹⁴ Шал царський — вістун смерти, | та мудрий чоловік його утихомирить.

¹⁵ В ясному обличчі царя — життя; | і його ласка, немов дощ весняний.

¹⁶ Ліпше, ніж золото, придбати мудрість; | краще набути розум, аніж срібло.

¹⁷ Путь праведних — від зла відступити; | душу свою збереже, хто на путь свою вважає.

¹⁸ Погибелі передує гординя, | падінню ж — бундючний дух.

¹⁹ Ліпше бути тихим із смиренними, | ніде з гордими ділити здобич.

²⁰ Хто вважає на слово, той знаходить добро; | хто покладається на Господа, той щасливий.

²¹ Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; | ласкавість уст дає наука.

²² Розум — джерело життя тим, хто його має, | а дурнота — безумних кара.

²³ Серце мудрого його уста навчає, | і губам його додає знання.

²⁴ Приємна мова — стільник меду, | солодощі для душі, і лік для тіла.

²⁵ Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їх — дорога смерти.

²⁶ Голод працівника працює для нього; | бо його рот примушує до того.

²⁷ Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий.

²⁸ Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює.

²⁹ Насильник зводить сусіда свого, | і веде його на путь недобру.

³⁰ Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; | а хто закусує губи, той зла накоїв.

³¹ Сиве волосся — вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі.

³² Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто.

³³ У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок.