Буття 39

¹ Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди.

² А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина.

³ Бачив же його пан, що Господь був з ним і що щастив йому Господь у всьому, що робив,

⁴ тож Йосиф знайшов ласку в очах свого пана й слугував йому, й цей наставив його над своїм домом і все, що мав, дав йому в руки.

⁵ З того часу, як він поставив його над своїм домом і усім, що мав, Господь поблагословив дім єгиптянина заради Йосифа та й Господнє благословення було на всьому, що було в нього вдома й на полі.

⁶ Він передав усе, що мав, Йосифові в руки й, маючи його при собі, не клопотався нічим, окрім харчів, які сам їв. Йосиф же був поставний і гарний з виду.

⁷ І сталося по тім, що сказано, жінка його пана кинула оком на Йосифа та й сказала: Візьми лишень мене.

⁸ Але він відмовив і сказав до жінки свого пана: Ось мій пан, маючи мене, не знає, як я знаю, що в домі, й усе, що він має, дав у мої руки.

⁹ Він сам не більший від мене у цім домі й не застеріг собі нічого, крім тебе, бож ти його жінка. Як же мені вчинити таке велике зло і згрішити перед Богом?

¹⁰ І було, що коли вона день-у-день підмовляла Йосифа, він її не слухав, щоб узяти її, щоб бути з нею.

¹¹ Та одного дня, коли він увійшов у дім виконувати свою службу, а там у домі не було нікого з домашніх,

¹² вона вхопила його за одежу й каже: Візьми ж бо мене! Але він залишив свою одежу в її руках і втік та й вийшов надвір.

¹³ Як же вона побачила, що покинув він свою одежу в її руках, а сам утік надвір,

¹⁴ то гукнула за домашніми та й сказала до них: Глядіть, привів нам єврея, щоб насміхався з нас! Ба, увійшов до мене, щоб узяти мене, та я голосно крикнула,

¹⁵ і він, почувши, що я зняла крик, покинув свою одіж коло мене, а сам утік геть із дому.

¹⁶ І поклала вона його одежу біля себе, поки не прийде його пан додому.

¹⁷ І повідала вона йому такими словами: Прийшов, каже, до мене той раб, той єврей, якого ти привів до нас, щоб насміятися з мене.

¹⁸ Та коли я зняла мій голос і закричала, то він покинув свою одежу біля мене й утік геть із дому.

¹⁹ Як зачув його пан слова своєї жінки, яка говорила йому: От таке то робив твій раб зо мною! — спалахнув він гнівом;

²⁰ та й узяв пан Йосифа й вкинув його в темницю, у місце, де ув’язнювали царських в’язнів. І перебував він там у темниці.

²¹ Та Господь був з Йосифом, зглянувсь на нього й виявив йому ласку в очах наглядача тюрми.

²² Цей головний тюремник доручив Йосифові всіх в’язнів, які були в темниці, і все, що там робилося, робилось через нього.

²³ Отож головний тюремник не глядів ні за чим, що було доручено Йосифові, бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив.