Буття 30

¹ Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: Дай мені діток, а то вмру.

² Спалахнув Яків гнівом проти Рахилі й каже: Хіба ж то я можу бути замість Бога, який відмовив тобі плідности лона?

³ Тоді вона й каже: Ось моя слугиня Білга; увійди до неї, нехай уродить мені у прийми, щоб і мені розвинутись через неї.

⁴ Тож дала йому Білгу, свою слугиню, за жінку, і Яків зійшовся з нею.

⁵ Зачала Білга і вродила Яковові сина.

⁶ Тоді Рахиль і каже: Бог судив мені й почув також мій голос та й дав мені сина. Тому й дала йому ім’я Дан.

⁷ Знову зачала Білга, слугиня Рахилі, і родила Якову другого сина.

⁸ А Рахиль сказала: Великим змаганням змагалась я з моєю сестрою і подолала. Тому й дала йому ім’я Нафталі.

⁹ Але й Лія, побачивши, що перестала родити, взяла Зілпу, свою служницю, і дала її Яковові за жінку.

¹⁰ Та й родила Зілпа, служниця Лії, Яковові сина.

¹¹ І каже Лія: Прийшло щастя! Тому назвала його ім’ям Гад.

¹² Потім родила Зілпа, служниця Лії, Яковові другого сина.

¹³ Та й каже Лія: Яка ж я щаслива! — бо жінки будуть мене щасливою вітати. І дала йому ім’я Ашер.

¹⁴ Вийшов якось Рувим під час пшеничних жнив і знайшов на полі любовні яблука та й приніс їх Лії, своїй матері. Тоді каже Рахиль до Лії: дай мені, з ласки, любовних яблук твого сина.

¹⁵ А ця до неї: Мало ще того, що забрала мого чоловіка? Хочеш узяти й любовні яблука мого сина? Рахиль каже: Тому нехай цієї ночі, спить він з тобою за любовні яблука твого сина.

¹⁶ Як прийшов Яків з поля ввечері, вийшла Лія йому назустріч і каже: Ти мусиш увійти до мене, бо я тебе найняла за любовні яблука мого сина. І спав з нею тієї ночі.

¹⁷ Вислухав Бог Лію, і вона зачала та й породила Яковові п’ятого сина.

¹⁸ І каже Лія: Бог дав мені плату за те, що я дала свою служницю чоловікові своєму. Тож і назвала його ім’ям Іссахар.

¹⁹ Знову зачала Лія й родила Яковові шостого сина;

²⁰ та й каже Лія: Бог дав мені гарний дарунок; тепер чоловік мій буде жити зо мною, бо я породила йому шістьох синів. І дала йому ім’я Завулон.

²¹ Потім же вона породила дочку й дала їй ім’я Діна.

²² Але згадав Бог і про Рахиль та й вислухав її і відімкнув Бог їй лоно.

²³ Вона зачала й породила сина, й каже: Бог увільнив мене від безчестя!

²⁴ Тож назвала його ім’ям Йосиф, кажучи: Дай мені, Господи, ще й другого сина.

²⁵ Сталось, як уродила Рахиль Йосифа, то Яків сказав до Лавана: Відпусти мене, нехай іду на рідне місце, на свою батьківщину.

²⁶ Дай мені моїх жінок з дітьми, що за них я служив тобі, щоб я міг піти собі; бож знаєш мою службу, яку я відбув для тебе.

²⁷ А Лаван каже йому: Дозволь мені сказати тобі таке: по деяких знаках я зауважував, що Господь благословив мене через тебе.

²⁸ І додав: Скажи мені, скільки тобі платити, і я дам.

²⁹ Тоді Яків сказав до нього: Ти сам знаєш, як я служив тобі й якою зробилася твоя скотина в мене.

³⁰ Того трошки, що було в тебе передо мною, вельми розрослось, і Господь благословив тебе з моїм приходом. Тепер час би мені попрацювати й для власного дому.

³¹ Лаван спитав: Що ж маю тобі дати? На те Яків відповів: Нічого не маєш мені дати! Коли зробиш мені те, що тобі кажу, я піду знову пасти й доглядати твоїх овець.

³² Сьогодні я пройду крізь усю твою отару, вилучу з неї кожну чорну овечку між вівцями й усе красе та клапчасте між козами; то й буде моя плата.

³³ Моя чесність невдовзі посвідчить за мене, коли ти прийдеш перевіряти мій заробіток: усе, що не є красе та клапчасте між козами і не є чорне між вівцями, воно вкрадене, якщо знайдеться в мене.

³⁴ На те Лаван каже: Добре, нехай буде по твоєму слову.

³⁵ І того ж самого дня він вилучив козлів смугнастих і клапчастих, усіх кіз красих і клапчастих, усе, що на ньому щось біле, і все чорне між вівцями — та й дав у руки своїх синів;

³⁶ ще й віддалився на три дні ходу між собою та Яковом. Яків же пас решту овець Лавана.

³⁷ Тоді взяв собі Яків прутів свіжих, тополевих, миґдалевих і чинарових та й покарбував на них білі карби, облуплюючи аж до білого на прутах.

³⁸ Поклав він ті прути, що їх пооблуплював, перед вівцями в корита й у пійла з водою, до яких приходили вівці пити; і як вони приходили пити, то парувались.

³⁹ А парувавшися перед прутами, вони по тому котилися (ягнятами) строкатими, клапчастими і красими.

⁴⁰ Ягнят Яків відділив, ще й поставив овець лицем до себе — строкатих і всіх чорних у Лавановій отарі; і так він уклав отари окремо для себе, та й не укладав їх з вівцями Лавана.

⁴¹ А до того ж, усюди, де парувалися сильніші вівці, там Яків клав прути в корита перед очі овець, щоб вони парувалися коло тих прутів.

⁴² А коли вівці були слабовиті, він їх не клав; отож слабовиті були для Лавана, а щосильніші для Якова.

⁴³ І збагатився чоловік вельми-превельми, й була в нього сила овець і слугині й слуги, верблюди й осли.