І Самуїла 18

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу.	1 And it came to pass, when he had made an end of speaking to Saul, the soul of Jonathan was knit with the soul of David, and Jonathan loved him as his own soul.
2 Саул узяв його того ж дня до себе й не дозволив йому вже повертатись до батька.	2 And Saul took him that day, and would not let him return to his father's house.
3 Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу,	3 And David and Jonathan made a covenant, for be loved him as his own soul.
4 і, знявши з себе верхню одежу, що її носив, дав її Давидові, до того ж і військовий свій одяг, ба й меча, лука та пояса свого.	4 And Jonathan stripped himself of the coat with which he was clothed, and gave it to David, and the rest of his garments, even to his sword, and to his bow, and to his girdle.
5 Коли б Давид не виступав і куди б не посилав його Саул, то скрізь добре впорувався, так, що Саул настановив його над своїм військовим людом. Увесь народ собі його вподобав, ба навіть і Саулові служаки.	5 And David went out to whatsoever business Saul sent him, and he behaved himself prudently: and Saul set him over the soldiers, and he was acceptable in the eyes of all the people, and especially in the eyes of Saul's servants.
6 І от сталося, що вони йшли додому, коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, вийшли жінки з усіх міст Ізраїля цареві Саулові назустріч, з радости ж: співали і танцювали під звуки бубнів та цимбалів.	6 Now when David returned, after be slew the Philistine, the women came out of all the cities of Israel, singing and dancing, to meet king Saul, with timbrels of joy, and cornets.
7 Жінки, танцюючи, повторювали приспів: «Саул побив тисячі, а Давид — десятки тисяч.»	7 And the women sung as they played, and they said: I Saul slew his thousands, and David his ten thousands.
8 Саул дуже розсердивсь, і не сподобалось йому це слово. Він сказав: «Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі, йому бракує хіба царства!»	8 And Saul was exceeding angry, and this word was displeasing in his eyes, and he said: They have given David ten thousands, and to me they have given but a thousand; what can he have more but the kingdom?
9 І з того часу дивився Саул на Давида скоса.	9 And Saul did not look on David with a good eye from that day and forward.
10 Другого дня найшов злий дух від Бога на Саула, й він був не при собі серед дому; Давид же грав на струнах, як і щодня, а в Саула був у руці спис.	10 And the day after the evil spirit from God came upon Saul, and he prophesied in the midst of his house. And David played with his hand as at other times. And Saul held a spear in his hand,
11 І метнув Саул списа, думаючи: «Приб’ю Давида до стіни!» Та Давид ухиливсь від нього два рази.	11 And threw it, thinking to nail David to the wall: and David stept aside out of his presence twice.
12 І почав Саул боятися Давида, бо з ним був Господь, а від Саула відступив.	12 And Saul feared David, because the Lord was with him, and was departed from himself.
13 Тоді Саул віддалив його від себе і зробив його тисяцьким: він завжди був на чолі свого загону	13 Therefore Saul removed him from him, and made him a captain over a thousand men, and he went out and came in before the people.
14 До чого б Давид не брався, все йому щастило, й Господь був з ним.	14 And David behaved wisely in all his ways, and the Lord was with him.
15 Саул же, бачивши, що йому щастить вельми, почав його боятись,	15 And Saul saw that he was exceeding prudent, and began to beware of him.
16 а ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він і входив і виходив перед народом.	16 But all Israel and Juda loved David, for he came in and went out before them.
17 Саул промовив до Давида: «Ось тобі, моя старша дочка Мерав: я дам її тобі за жінку, тільки мусиш мені бути добим витязем і Господні війни вести.» Сам же Саул думав: «Нехай не моя рука буде на ньому, а радше хай буде на ньому рука філістимлян.»	17 And Saul said to David: Behold my elder daughter Merob, her will I give thee to wife: only be a valiant man, and fight the battles of the Lord. Now Saul said within himself: Let not my hand be upon him, but let the hands of the Philistines be upon him.
18 Давид відповів Саулові: «Хто я такий і який мій рід — родина мого батька — в Ізраїлі, щоб мені бути царським зятем?»	18 And David said to Saul: Who am I, or what is my life, or my father's family in Israel, that I should be son in law of the king?
19 Та як настав час видавати Мерав, дочку Саула, за Давида, ЇЇ віддано за жінку Адрієлові з Мехоли.	19 And it came to pass at the time when Merob the daughter of Saul should have been given to David, that she was given to Hadriel the Molathite to wife.
20 Тим часом Міхаль, дочка Саула, полюбила Давида, й як про це сповіщено Саула, це йому було довподоби.	20 But Michol the other daughter of Saul loved David. And it was told Saul, and it pleased him.
21 Саул бо думав: «Віддам її за нього, й вона буде йому сильцем і рука філістимлян буде на ньому.» От і сказав Саул до Давида вдруге: «Сьогодні станеш моїм зятем.»	21 And Saul said: I will give her to him, that she may be a stumblingblock to him, and that the band of the Philistines may be upon him. And Saul said to David: In two things thou shalt be my son in law this day.
22 Саул звелів своїм слугам: «Говоріть потайки з Давидом таким робом: Цар прихильний до тебе, й усі його слуги тебе люблять. Зробися, отже, царським зятем.»	22 And Saul commanded his servants to speak to David privately, saying: Behold thou pleasest the king, and all his servants love thee. Now therefore be the king's son in law.
23 Слуги Саула передали ці слова Давидові на вухо, та Давид відповів: «Чи ж вам здається незначною річчю стати царським зятем? Та я ж чоловік убогий і невидатний!»	23 And the servants of Saul spoke all these words in the ears of David. And David said: Doth it seem to you a small matter to be the king's son in law? But I am a poor man, and of small ability.
24 І переказали слуги Саулові: ось так, мовляв, говорив Давид.	24 And the servants of Saul told him, saying: Such words as these hath David spoken.
25 Тоді Саул сказав: «Скажіть Давидові: Цар не бажає весільного гостинця, а тільки сто обрізних шкірок філістимлянських, щоб помститись над царськими ворогами.» Саул же продумував, як би його зробити так, щоб Давид потрапив у руки філістимлянам.	25 And Saul said: Speak thus to David: The king desireth not any dowry, but only a hundred foreskins of the Philistines, to be avenged of the king's enemies. Now Saul thought to deliver David into the hands of the Philistines.
26 Його слуги донесли ці слова Давидові, й йому вподобалася справа — стати царським зятем. Призначений час не минув іще,	26 And when his servants had told David the words that Saul had said, the word was pleasing in the eyes of David to be the king's son in law.
27 як Давид зібрався, двигнувся разом із своїми людьми, вбив двісті чоловік між філістимлянами й приніс двісті обрізних шкірок — повне число — цареві, щоб стати царським зятем. І Саул дав йому свою дочку Міхаль за жінку.	27 And after a few days David rose up, and went with the men that were under him, and he slew of the Philistines two hundred men, and brought their foreskins and numbered them out to the king, that he might be his son in law. Saul therefore gave him Michol his daughter to wife.
28 Бачив Саул і зрозумів, що Господь був із Давидом і що ввесь Ізраїль його любить,	28 And Saul saw, and understood that the Lord was with David. And Michol the daughter of Saul loved him.
29 і почав ще більше боятись Давида й став йому ворогом назавжди.	29 And Saul began to fear David more: and Saul became David's enemy continually.
30 Філістимлянські князі й далі виступали в похід, але щоразу, як вони виступали, Давидові щастило понад усіх слуг Саула, й ім’я його стало вельми славним.	30 And the princes of the Philistines went forth: and from the beginning of their going forth, David behaved himself more wisely than all the servants of Saul, and his name became very famous.