Римлян 10

Біблія	NOVA VULGATA
1 Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися.	1 Fratres, voluntas quidem cordis mei et obsecratio ad Deum pro illis insalutem.
2 Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна.	2 Testimonium enim perhibeo illis quod aemulationem Dei habent sed nonsecundum scientiam;
3 Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.	3 ignorantes enim Dei iustitiam et suam iustitiam quaerentesstatuere, iustitiae Dei non sunt subiecti;
4 Бо мета закону — Христос, на оправдання кожного, хто вірує.	4 finis enim legis Christus adiustitiam omni credenti.
5 Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.»	5 Moyses enim scribit de iustitia, quae ex lege est: “ Qui fecerit homo, vivetin eis ”.
6 А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» — тобто: Христа звести додолу;	6 Quae autem ex fide est iustitia, sic dicit: “ Ne dixeris incorde tuo: Quis ascendet in caelum?”, id est Christum deducere;
7 або: «Хто зійде в безодню?» — тобто: щоб вивести Христа з мертвих.	7 aut: “Quis descendet in abyssum? ”, hoc est Christum ex mortuis revocare.
8 Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.	8 Sed quiddicit? “ Prope te est verbum, in ore tuo et in corde tuo ”; hoc est verbumfidei, quod praedicamus.
9 Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся,	9 Quia si confitearis in ore tuo: “ Dominum Iesum!”, et in corde tuo credideris quod Deus illum excitavit ex mortuis, salvuseris.
10 бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.	10 Corde enim creditur ad iustitiam, ore autem confessio fit in salutem.
11 Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.»	11 Dicit enim Scriptura: “ Omnis, qui credit in illo, non confundetur ”.
12 Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває;	12 Non enim est distinctio Iudaei et Graeci, nam idem Dominus omnium, dives inomnes, qui invocant illum:
13 бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.»	13 Omnis enim, quicumque invocaverit nomen Domini, salvus erit.
14 Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?	14 Quomodo ergo invocabunt, in quem non crediderunt? Aut quomodo credent ei,quem non audierunt? Quomodo autem audient sine praedicante?
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!»	15 Quomodo veropraedicabunt nisi mittantur? Sicut scriptum est: “ Quam speciosi pedes evangelizantium bona ”.
16 Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?»	16 Sed non omnes oboedierunt evangelio; Isaias enim dicit: “ Domine, quis credidit auditui nostro? ”.
17 Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове.	17 Ergo fides ex auditu, auditusautem per verbum Christi.
18 Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж — «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»	18 Sed dico: Numquid non audierunt? Quin immo, in omnem terram exiit sonus eorum, et in fines orbis terrae verba eorum.
19 І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.»	19 Sed dico: Numquid Israel non cognovit? Primus Moyses dicit: “ Ego ad aemulationem vos adducam per Non gentem: per gentem insipientem ad iram vos provocabo ”.
20 А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.»	20 Isaias autem audet et dicit: “ Inventus sum in non quaerentibus me; palamapparui his, qui me non interrogabant ”.
21 До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»	21 Ad Israel autem dicit: “ Tota die expandi manus meas ad populum noncredentem et contradicentem ”.