Діяння Апостолів 4

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,	1 Dok su oni još govorili narodu, priđu im svećenici, hramski zapovjednik i saduceji,
2 незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,	2 ozlovoljeni što uče narod i navješćuju – u Isusu – uskrsnuće od mrtvih;
3 і наклали на них руки та й кинули їх у в’язницю аж до ранку, бо вже був вечір.	3 pograbe ih i bace u tamnicu do sutra jer već bijaše večer.
4 Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків — було яких 5 000.	4 Ipak mnogi od onih koji su čuli Riječ, povjerovaše te broj vjernika poraste nekako do pet tisuća.
5 На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,	5 Sutradan se sastadoše u Jeruzalemu glavari, starješine i pismoznanci –
6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.	6 i veliki svećenik Ana, i Kajfa, i Ivan, i Aleksandar, i svi od roda velikosvećeničkoga.
7 Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім’ям ви це зробили?»	7 Izvedoše apostole preda se pa ih stadoše ispitivati: »Kojom snagom ili po kojem imenu vi to učiniste?«
8 Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!	8 Onda Petar pun Duha Svetoga reče: »Glavari narodni i starješine!
9 Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,	9 Zar mi danas odgovaramo zbog dobra djela učinjena bolesnu čovjeku? Po kome je ovaj spašen?
10 то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив з мертвих, — ним цей стоїть здоровий перед вами.	10 Neka bude znano svima vama i svemu narodu Izraelovu: po imenu Isusa Krista Nazarećanina, kojega ste vi raspeli, a kojega Bog uskrisi od mrtvih! Po njemu ovaj stoji pred vama zdrav!
11 Він — отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.	11 On je onaj kamen koji vi graditelji odbaciste, ali koji postade kamen zaglavni.
12 І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»	12 I nema ni u kome drugom spasenja. Nema uistinu pod nebom drugoga imena dana ljudima po kojemu se možemo spasiti.«
13 Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;	13 Kad vidješe neustrašivost Petrovu i Ivanovu, a znajući da su to ljudi nepismeni i neuki, bijahu u čudu; znali su ih, da bijahu s Isusom, ali
14 та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.	14 videći gdje s njima stoji izliječeni čovjek, nisu mogli ništa protusloviti.
15 Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили:	15 Stoga zapovjediše da izađu iz vijećnice pa stadoše raspravljati:
16 «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.	16 »Što ćemo s tim ljudima? Ta učinili su očit znak, poznat svim Jeruzalemcima, ne možemo ga nijekati;
17 Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім’я нікому з людей.»	17 ali da se još više ne razglasi u narod, zaprijetimo im da nikomu živom o tom imenu više ne govore.«
18 І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.	18 Pozvaše ih i zapovjediše im da podnipošto ne zbore niti naučavaju u ime Isusovo.
19 Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, — розсудіть!	19 Ali im Petar i Ivan odgovoriše: »Sudite je li pred Bogom pravo slušati radije vas nego Boga.
20 Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»	20 Mi doista ne možemo ne govoriti što vidjesmo i čusmo.«
21 Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.	21 Ali oni ne našavši kako da ih kazne, opet im zaprijete pa ih otpuste poradi naroda jer su svi slavili Boga zbog onoga što se dogodilo.
22 Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.	22 Jer čovjeku na kom se dogodi čudo ozdravljenja bijaše više od četrdeset godina.
23 А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.	23 Otpušteni, odoše svojima i javiše što im rekoše veliki svećenici i starješine.
24 Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.	24 Kad su oni to čuli, jednodušno podigoše glas k Bogu i rekoše: »Gospodine, ti si stvorio nebo i zemlju i more i sve što je u njima!
25 Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?	25 Ti si na usta oca našega, sluge svoga Davida, po Duhu Svetom rekao: Zašto se bune narodi, zašto puci ludosti snuju?
26 Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.	26 Ustaju kraljevi zemaljski, Knezovi se ròtê protiv Gospodina i protiv Pomazanika njegova.
27 Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,	27 Ròtê se, uistinu, u ovome gradu na svetog Slugu tvoga Isusa, kog pomaza, ròtê se Herod i Poncije Pilat zajedno s narodima i pucima izraelskim
28 зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.	28 da učine što tvoja ruka i tvoja volja predodredi da se zbude.
29 І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.	29 I evo sada, Gospodine, promotri prijetnje njihove i daj slugama svojim sa svom smjelošću navješćivati riječ tvoju!
30 Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»	30 Pruži ruku svoju da bude ozdravljenja, znamenja i čudesa po imenu svetoga Sluge tvoga Isusa.«
31 А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.	31 I pošto se pomoliše, potrese se mjesto gdje bijahu sabrani, i svi se napuniše Duha Svetoga te stanu navješćivati riječ Božju smjelo.
32 Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.	32 U mnoštva onih što prigrliše vjeru bijaše jedno srce i jedna duša. I nijedan od njih nije svojim zvao ništa od onoga što je imao, nego im sve bijaše zajedničko.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.	33 Apostoli pak velikom silom davahu svjedočanstvo o uskrsnuću Gospodina Isusa i svi uživahu veliku naklonost.
34 Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане	34 Doista, nitko među njima nije oskudijevao jer koji bi god posjedovali zemljišta ili kuće, prodavali bi ih i utržak donosili
35 та й клали в ноги апостолів, — і роздавалось це кожному за його потребою.	35 i stavljali pred noge apostolima. A dijelilo se svakomu koliko je trebao.
36 А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,	36 A Josip, od apostola prozvan Barnaba, što znači Sin utjehe, levit, rodom Cipranin,
37 мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.	37 posjedovaše jednu njivu; proda je pa donese novac i postavi pred noge apostolima.