Діяння Апостолів 28

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.	1 Once we had reached safety we learned that the island was called Malta.
2 Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.	2 The natives showed us extraordinary hospitality; they lit a fire and welcomed all of us because it had begun to rain and was cold.
3 Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.	3 Paul had gathered a bundle of brushwood and was putting it on the fire when a viper, escaping from the heat, fastened on his hand.
4 Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»	4 When the natives saw the snake hanging from his hand, they said to one another, "This man must certainly be a murderer; though he escaped the sea, Justice has not let him remain alive."
5 А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.	5 But he shook the snake off into the fire and suffered no harm.
6 Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.	6 They were expecting him to swell up or suddenly to fall down dead but, after waiting a long time and seeing nothing unusual happen to him, they changed their minds and began to say that he was a god.
7 А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім’я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.	7 In the vicinity of that place were lands belonging to a man named Publius, the chief of the island. He welcomed us and received us cordially as his guests for three days.
8 Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.	8 It so happened that the father of Publius was sick with a fever and dysentery. Paul visited him and, after praying, laid his hands on him and healed him.
9 Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.	9 After this had taken place, the rest of the sick on the island came to Paul and were cured.
10 Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.	10 They paid us great honor and when we eventually set sail they brought us the provisions we needed.
11 Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.	11 Three months later we set sail on a ship that had wintered at the island. It was an Alexandrian ship with the Dioscuri as its figurehead.
12 Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.	12 We put in at Syracuse and stayed there three days,
13 Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,	13 and from there we sailed round the coast and arrived at Rhegium. After a day, a south wind came up and in two days we reached Puteoli.
14 де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.	14 There we found some brothers and were urged to stay with them for seven days. And thus we came to Rome.
15 А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.	15 The brothers from there heard about us and came as far as the Forum of Appius and Three Taverns to meet us. On seeing them, Paul gave thanks to God and took courage.
16 І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.	16 When he entered Rome, Paul was allowed to live by himself, with the soldier who was guarding him.
17 Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув’язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.	17 Three days later he called together the leaders of the Jews. When they had gathered he said to them, "My brothers, although I had done nothing against our people or our ancestral customs, I was handed over to the Romans as a prisoner from Jerusalem.
18 Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.	18 After trying my case the Romans wanted to release me, because they found nothing against me deserving the death penalty.
19 А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.	19 But when the Jews objected, I was obliged to appeal to Caesar, even though I had no accusation to make against my own nation.
20 З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»	20 This is the reason, then, I have requested to see you and to speak with you, for it is on account of the hope of Israel that I wear these chains."
21 А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.	21 They answered him, "We have received no letters from Judea about you, nor has any of the brothers arrived with a damaging report or rumor about you.
22 Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»	22 But we should like to hear you present your views, for we know that this sect is denounced everywhere."
23 І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.	23 So they arranged a day with him and came to his lodgings in great numbers. From early morning until evening, he expounded his position to them, bearing witness to the kingdom of God and trying to convince them about Jesus from the law of Moses and the prophets.
24 Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.	24 Some were convinced by what he had said, while others did not believe.
25 І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:	25 Without reaching any agreement among themselves they began to leave; then Paul made one final statement. "Well did the holy Spirit speak to your ancestors through the prophet Isaiah, saying:
26 Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.	26 'Go to this people and say: You shall indeed hear but not understand. You shall indeed look but never see.
27 Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.	27 Gross is the heart of this people; they will not hear with their ears; they have closed their eyes, so they may not see with their eyes and hear with their ears and understand with their heart and be converted, and I heal them.'
28 Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»	28 Let it be known to you that this salvation of God has been sent to the Gentiles; they will listen."
29 Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.	29
30 Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,	30 He remained for two full years in his lodgings. He received all who came to him,
31 проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.	31 and with complete assurance and without hindrance he proclaimed the kingdom of God and taught about the Lord Jesus Christ.