Іван 6

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.	1 Después de esto, Jesús atravesó el mar de Galilea, llamado Tiberíades.
2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.	2 Lo seguía una gran multitud, al ver los signos que hacía curando a los enfermos.
3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.	3 Jesús subió a la montaña y se sentó allí con sus discípulos.
4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.	4 Se acercaba la Pascua, la fiesta de los judíos.
5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»	5 Al levantar los ojos, Jesús vio que una gran multitud acudía a él y dijo a Felipe: «¿Dónde compraremos pan para darles de comer?».
6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.	6 El decía esto para ponerlo a prueba, porque sabía bien lo que iba a hacer.
7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»	7 Felipe le respondió: «Doscientos denarios no bastarían para que cada uno pudiera comer un pedazo de pan».
8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:	8 Uno de sus discípulos, Andrés, el hermano de Simón Pedro, le dijo:
9 «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»	9 «Aquí hay un niño que tiene cinco panes de cebada y dos pescados, pero ¿qué es esto para tanta gente?».
10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п’ять.	10 Jesús le respondió: «Háganlos sentar». Había mucho pasto en ese lugar. Todos se sentaron y eran uno cinco mil hombres.
11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.	11 Jesús tomó los panes, dio gracias y los distribuyó a los que estaban sentados. Lo mismo hizo con los pescados, dándoles todo lo que quisieron.
12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»	12 Cuando todos quedaron satisfechos, Jesús dijo a sus discípulos: «Recojan los pedazos que sobran, para que no se pierda nada».
13 Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.	13 Los recogieron y llenaron doce canastas con los pedazos que sobraron de los cinco panes de cebada.
14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»	14 Al ver el signo que Jesús acababa de hacer, la gente decía: «Este es, verdaderamente, el Profeta que debe venir al mundo».
15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.	15 Jesús, sabiendo que querían apoderarse de él para hacerlo rey, se retiró otra vez solo a la montaña.
16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя	16 Al atardecer, sus discípulos bajaron a la orilla del mar
17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.	17 y se embarcaron, para dirigirse a Cafarnaúm, que está en la otra orilla. Ya era de noche y Jesús aún no se había reunido con ellos.
18 І схвилювалося море від великого вітровію.	18 El mar estaba agitado, porque soplaba un fuerte viento.
19 Пропливли вони з двадцять п’ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.	19 Cuando habían remado unos cinco kilómetros, vieron a Jesús acercarse a la barca caminando sobre el agua, y tuvieron miedo.
20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»	20 El les dijo: «Soy yo, no teman».
21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.	21 Ellos quisieron subirlo a la barca, pero esta tocó tierra en seguida en el lugar adonde iban
22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.	22 Al día siguiente, la multitud que se había quedado en la otra orilla vio que Jesús no había subido con sus discípulos en la única barca que había allí, sino que ellos habían partido solos.
23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.	23 Mientras tanto, unas barcas de Tiberíades atracaron cerca del lugar donde habían comido el pan, después que el Señor pronunció la acción de gracias.
24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.	24 Cuando la multitud se dio cuenta de que Jesús y sus discípulos no estaban allí, subieron a las barcas y fueron a Cafarnaúm en busca de Jesús.
25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»	25 Al encontrarlo en la otra orilla, le preguntaron: «Maestro, ¿cuándo llegaste?».
26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.	26 Jesús les respondió: «Les aseguro que ustedes me buscan, no porque vieron signos, sino porque han comido pan hasta saciarse.
27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — я	27 Trabajen, no por el alimento perecedero, sino por el que permanece hasta la Vida eterna, el que les dará el Hijo del hombre; porque es él a quien Dios, el Padre, marcó con su sello».
28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»	28 Ellos le preguntaron: «¿Qué debemos hacer para realizar las obras de Dios?».
29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»	29 Jesús les respondió: «La obra de Dios es que ustedes crean en aquel que él ha enviado».
30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?	30 Y volvieron a preguntarle: «¿Qué signos haces para que veamos y creamos en ti? ¿Qué obra realizas?
31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»	31 Nuestros padres comieron el maná en el desierto, como dice la Escritura: Les dio de comer el pan bajado del cielo».
32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.	32 Jesús respondió: «Les aseguro que no es Moisés el que les dio el pan del cielo; mi Padre les da el verdadero pan del cielo;
33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»	33 porque el pan de Dios es el que desciende del cielo y da Vida al mundo».
34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»	34 Ellos le dijeron: «Señor, danos siempre de ese pan».
35 Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.	35 Jesús les respondió: «Yo soy el pan de Vida. El que viene a mí jamás tendrá hambre; el que cree en mí jamás tendrá sed.
36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.	36 Pero ya les he dicho: ustedes me han visto y sin embargo no creen.
37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;	37 Todo lo que me da el Padre viene a mí, y al que venga a mí yo no lo rechazaré,
38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.	38 porque he bajado del cielo, no para hacer mi voluntad, sino la del que me envió.
39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.	39 La voluntad del que me ha enviado es que yo no pierda nada de lo que él me dio, sino que lo resucite en el último día.
40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»	40 Esta es la voluntad de mi Padre: que el que ve al Hijo y cree en él, tenga Vida eterna y que yo lo resucite en el último día».
41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,	41 Los judíos murmuraban de él, porque había dicho: «Yo soy el pan bajado del cielo».
42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»	42 Y decían: «¿Acaso este no es Jesús, el hijo de José? Nosotros conocemos a su padre y a su madre. ¿Cómo puede decir ahora: «Yo he bajado del cielo»?
43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.	43 Jesús tomó la palabra y les dijo: «No murmuren entre ustedes.
44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.	44 Nadie puede venir a mí, si no lo atrae el Padre que me envió; y yo lo resucitaré en el último día.
45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.	45 Está escrito en el libro de los Profetas: "Todos serán instruidos por Dios". Todo el que oyó al Padre y recibe su enseñanza, viene a mí.
46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.	46 Nadie ha visto nunca al Padre, sino el que viene de Dios: sólo él ha visto al Padre.
47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.	47 Les aseguro que el que cree, tiene Vida eterna.
48 Я — хліб життя.	48 Yo soy el pan de Vida.
49 Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.	49 Sus padres, en el desierto, comieron el maná y murieron.
50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.	50 Pero este es el pan que desciende del cielo, para que aquel que lo coma no muera.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»	51 Yo soy el pan vivo bajado del cielo. El que coma de este pan vivirá eternamente, y el pan que yo daré es mi carne para la Vida del mundo».
52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»	52 Los judíos discutían entre sí, diciendo: «¿Cómo este hombre puede darnos a comer su carne?».
53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.	53 Jesús les respondió: «Les aseguro que si no comen la carne del Hijo del hombre y no beben su sangre, no tendrán Vida en ustedes.
54 Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.	54 El que come mi carne y bebe mi sangre tiene Vida eterna, y yo lo resucitaré en el último día.
55 Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.	55 Porque mi carne es la verdadera comida y mi sangre, la verdadera bebida.
56 Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я — в ньому.	56 El que come mi carne y bebe mi sangre permanece en mí y yo en él.
57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.	57 Así como yo, que he sido enviado por el Padre que tiene Vida, vivo por el Padre, de la misma manera, el que me come vivirá por mí.
58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»	58 Este es el pan bajado del cielo; no como el que comieron sus padres y murieron. El que coma de este pan vivirá eternamente».
59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.	59 Jesús enseñaba todo esto en la sinagoga de Cafarnaúm.
60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»	60 Después de oírlo, muchos de sus discípulos decían: «¡Es duro este lenguaje! ¿Quién puede escucharlo?».
61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?	61 Jesús, sabiendo lo que sus discípulos murmuraban, les dijo: «¿Esto los escandaliza?
62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?	62 ¿Qué pasará entonces, cuando vean al Hijo del hombre subir donde estaba antes?
63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.	63 El Espíritu es el que da Vida, la carne de nada sirve. Las palabras que les dije son Espíritu y Vida.
64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.	64 Pero hay entre ustedes algunos que no creen». En efecto, Jesús sabía desde el primer momento quiénes eran los que no creían y quién era el que lo iba a entregar.
65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»	65 Y agregó: «Por eso les he dicho que nadie puede venir a mí, si el Padre no se lo concede».
66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.	66 Desde ese momento, muchos de sus discípulos se alejaron de él y dejaron de acompañarlo.
67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»	67 Jesús preguntó entonces a los Doce: «¿También ustedes quieren irse?».
68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!	68 Simón Pedro le respondió: «Señor, ¿a quién iremos? Tú tienes palabras de Vida eterna.
69 Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»	69 Nosotros hemos creído y sabemos que eres el Santo de Dios».
70 70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»	70 Jesús continuó: «¿No soy yo, acaso, el que los eligió a ustedes, los Doce? Sin embargo, uno de ustedes es un demonio».
71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, — той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.	71 Jesús hablaba de Judas, hijo de Simón Iscariote, que era uno de los Doce, el que lo iba a entregar.