Іван 5

Біблія	NOVA VULGATA
1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.	1 Post haec erat dies festus Iu daeorum, et ascendit Iesus Hie rosolymam.
2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів.	2 Est autem Hierosolymis, super Probatica, piscina, quae cognominatur Hebraice Bethsatha, quinque porticus habens.
3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:	3 In his iacebat multitudo languentium,caecorum, claudorum, aridorum.
4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.	4
5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.	5 Erat autem quidam homo ibi triginta et octoannos habens in infirmitate sua.
6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»	6 Hunc cum vidisset Iesus iacentem, etcognovisset quia multum iam tempus habet, dicit ei: “ Vis sanus fieri? ”.
7 «Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»	7 Respondit ei languidus: “ Domine, hominem non habeo, ut, cum turbata fueritaqua, mittat me in piscinam; dum autem venio ego, alius ante me descendit ”.
8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»	8 Dicit ei Iesus: “ Surge, tolle grabatum tuum et ambula ”.
9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.	9 Et statim sanusfactus est homo et sustulit grabatum suum et ambulabat. Erat autem sabbatum in illo die.
10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»	10 Dicebant ergo Iudaei illi, qui sanatusfuerat: “ Sabbatum est, et non licet tibi tollere grabatum tuum ”.
11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»	11 Illeautem respondit eis: “ Qui me fecit sanum, ille mihi dixit: “Tolle grabatumtuum et ambula” ”.
12 Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»	12 Interrogaverunt eum: “ Quis est ille homo, qui dixittibi: “Tolle et ambula”? ”.
13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.	13 Is autem, qui sanus fuerat effectus,nesciebat quis esset; Iesus enim declinavit a turba constituta in loco.
14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»	14 Postea invenit eum Iesus in templo et dixit illi: “ Ecce sanus factus es; iamnoli peccare, ne deterius tibi aliquid contingat ”.
15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.	15 Abiit ille homo etnuntiavit Iudaeis quia Iesus esset, qui fecit eum sanum.
16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.	16 Et proptereapersequebantur Iudaei Iesum, quia haec faciebat in sabbato.
17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»	17 Iesus autemrespondit eis: “ Pater meus usque modo operatur, et ego operor ”.
18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.	18 Propterea ergo magis quaerebant eum Iudaei interficere, quia non solum solvebatsabbatum, sed et Patrem suum dicebat Deum, aequalem se faciens Deo.
19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.	19 Respondit itaque Iesus et dixit eis: “ Amen, amen dico vobis: Non potestFilius a se facere quidquam, nisi quod viderit Patrem facientem; quaecumque enimille faciat, haec et Filius similiter facit.
20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.	20 Pater enim diligit Filium etomnia demonstrat ei, quae ipse facit, et maiora his demonstrabit ei opera, utvos miremini.
21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.	21 Sicut enim Pater suscitat mortuos et vivificat, sic et Filius,quos vult, vivificat.
22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,	22 Neque enim Pater iudicat quemquam, sed iudicium omnededit Filio,
23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.	23 ut omnes honorificent Filium, sicut honorificant Patrem. Qui nonhonorificat Filium, non honorificat Patrem, qui misit illum.
24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.	24 Amen, amen dicovobis: Qui verbum meum audit et credit ei, qui misit me, habet vitam aeternam etin iudicium non venit, sed transiit a morte in vitam.
25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.	25 Amen, amen dico vobis:Venit hora, et nunc est, quando mortui audient vocem Filii Dei et, quiaudierint, vivent.
26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.	26 Sicut enim Pater habet vitam in semetipso, sic dedit etFilio vitam habere in semetipso;
27 І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.	27 et potestatem dedit ei iudicium facere, quiaFilius hominis est.
28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,	28 Nolite mirari hoc, quia venit hora, in qua omnes, qui inmonumentis sunt, audient vocem eius;
29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.	29 et procedent, qui bona fecerunt, inresurrectionem vitae, qui vero mala egerunt, in resurrectionem iudicii.
30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.	30 Nonpossum ego a meipso facere quidquam; sicut audio, iudico, et iudicium meumiustum est, quia non quaero voluntatem meam, sed voluntatem eius, qui misit me.
31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.	31 Si ego testimonium perhibeo de meipso, testimonium meum non est verum;
32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.	32 alius est, qui testimonium perhibet de me, et scio quia verum est testimonium,quod perhibet de me.
33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.	33 Vos misistis ad Ioannem, et testimonium perhibuitveritati;
34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.	34 ego autem non ab homine testimonium accipio, sed haec dico, ut vossalvi sitis.
35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.	35 Ille erat lucerna ardens et lucens; vos autem voluistisexsultare ad horam in luce eius.
36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.	36 Ego autem habeo testimonium maius Ioanne; opera enim, quae dedit mihi Pater,ut perficiam ea, ipsa opera, quae ego facio, testimonium perhibent de me, quiaPater me misit;
37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.	37 et, qui misit me, Pater, ipse testimonium perhibuit de me.Neque vocem eius umquam audistis neque speciem eius vidistis;
38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.	38 et verbum eiusnon habetis in vobis manens, quia, quem misit ille, huic vos non creditis.
39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!	39 Scrutamini Scripturas, quia vos putatis in ipsis vitam aeternam habere; et illaesunt, quae testimonium perhibent de me.
40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.	40 Et non vultis venire ad me, ut vitamhabeatis.
41 Слави не приймаю я від людей.	41 Gloriam ab hominibus non accipio,
42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.	42 sed cognovi vos, quia dilectionem Deinon habetis in vobis.
43 В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.	43 Ego veni in nomine Patris mei, et non accipitis me; sialius venerit in nomine suo, illum accipietis.
44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?	44 Quomodo potestis vos credere,qui gloriam ab invicem accipitis, et gloriam, quae a solo est Deo, nonquaeritis?
45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.	45 Nolite putare quia ego accusaturus sim vos apud Patrem; est quiaccuset vos: Moyses, in quo vos speratis.
46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!	46 Si enim crederetis Moysi,crederetis forsitan et mihi; de me enim ille scripsit.
47 Не віривши ж його писанням — як моїм словам повірите?»	47 Si autem illiuslitteris non creditis, quomodo meis verbis credetis? ”.