Іван 5

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.	1 After these things was a festival day of the Jews, and Jesus went up to Jerusalem.
2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів.	2 Now there is at Jerusalem a pond, called Probatica, which in Hebrew is named Bethsaida, having five porches.
3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:	3 In these lay a great multitude of sick, of blind, of lame, of withered; waiting for the moving of the water.
4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.	4 And an angel of the Lord descended at certain times into the pond; and the water was moved. And he that went down first into the pond after the motion of the water, was made whole, of whatsoever infirmity he lay under.
5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.	5 And there was a certain man there, that had been eight and thirty years under his infirmity.
6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»	6 Him when Jesus had seen lying, and knew that he had been now a long time, he saith to him: Wilt thou be made whole?
7 «Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»	7 The infirm man answered him: Sir, I have no man, when the water is troubled, to put me into the pond. For whilst I am coming, another goeth down before me.
8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»	8 Jesus saith to him: Arise, take up thy bed, and walk.
9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.	9 And immediately the man was made whole: and he took up his bed, and walked. And it was the sabbath that day.
10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»	10 The Jews therefore said to him that was healed: It is the sabbath; it is not lawful for thee to take up thy bed.
11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»	11 He answered them: He that made me whole, he said to me, Take up thy bed, and walk.
12 Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»	12 They asked him therefore: Who is that man who said to thee, Take up thy bed, and walk?
13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.	13 But he who was healed, knew not who it was; for Jesus went aside from the multitude standing in the place.
14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»	14 Afterwards, Jesus findeth him in the temple, and saith to him: Behold thou art made whole: sin no more, lest some worse thing happen to thee.
15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.	15 The man went his way, and told the Jews, that it was Jesus who had made him whole.
16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.	16 Therefore did the Jews persecute Jesus, because he did these things on the sabbath.
17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»	17 But Jesus answered them: My Father worketh until now; and I work.
18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.	18 Hereupon therefore the Jews sought the more to kill him, because he did not only break the sabbath, but also said God was his Father, making himself equal to God.
19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.	19 Then Jesus answered, and said to them: Amen, amen, I say unto you, the Son cannot do any thing of himself, but what he seeth the Father doing: for what things soever he doth, these the Son also doth in like manner.
20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.	20 For the Father loveth the Son, and sheweth him all things which himself doth: and greater works than these will he shew him, that you may wonder.
21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.	21 For as the Father raiseth up the dead, and giveth life: so the Son also giveth life to whom he will.
22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,	22 For neither doth the Father judge any man, but hath given all judgment to the Son.
23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.	23 That all men may honour the Son, as they honour the Father. He who honoureth not the Son, honoureth not the Father, who hath sent him.
24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.	24 Amen, amen I say unto you, that he who heareth my word, and believeth him that sent me, hath life everlasting; and cometh not into judgment, but is passed from death to life.
25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.	25 Amen, amen I say unto you, that the hour cometh, and now is, when the dead shall hear the voice of the Son of God, and they that hear shall live.
26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.	26 For as the Father hath life in himself, so he hath given the Son also to have life in himself:
27 І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.	27 And he hath given him power to do judgment, because he is the Son of man.
28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,	28 Wonder not at this; for the hour cometh, wherein all that are in the graves shall hear the voice of the Son of God.
29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.	29 And they that have done good things, shall come forth unto the resurrection of life; but they that have done evil, unto the resurrection of judgment.
30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.	30 I cannot of myself do any thing. As I hear, so I judge: and my judgment is just; because I seek not my own will, but the will of him that sent me.
31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.	31 If I bear witness of myself, my witness is not true.
32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.	32 There is another that beareth witness of me; and I know that the witness which he witnesseth of me is true.
33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.	33 You sent to John, and he gave testimony to the truth.
34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.	34 But I receive not testimony from man: but I say these things, that you may be saved.
35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.	35 He was a burning and a shining light: and you were willing for a time to rejoice in his light.
36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.	36 But I have a greater testimony than that of John: for the works which the Father hath given me to perfect; the works themselves, which I do, give testimony of me, that the Father hath sent me.
37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.	37 And the Father himself who hath sent me, hath given testimony of me: neither have you heard his voice at any time, nor seen his shape.
38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.	38 And you have not his word abiding in you: for whom he hath sent, him you believe not.
39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!	39 Search the scriptures, for you think in them to have life everlasting; and the same are they that give testimony of me.
40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.	40 And you will not come to me that you may have life.
41 Слави не приймаю я від людей.	41 I receive glory not from men.
42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.	42 But I know you, that you have not the love of God in you.
43 В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.	43 I am come in the name of my Father, and you receive me not: if another shall come in his own name, him you will receive.
44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?	44 How can you believe, who receive glory one from another: and the glory which is from God alone, you do not seek?
45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.	45 Think not that I will accuse you to the Father. There is one that accuseth you, Moses, in whom you trust.
46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!	46 For if you did believe Moses, you would perhaps believe me also; for he wrote of me.
47 Не віривши ж його писанням — як моїм словам повірите?»	47 But if you do not believe his writings, how will you believe my words?