Второзаконня 32

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 «Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!	1 “Cieux, prêtez l’oreille et je parlerai, que la terre écoute les paroles de ma bouche!
2 Нехай, як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю і як дощ рясний на рослину.	2 Que mon enseignement descende comme la pluie, et que ma parole comme la rosée se répande, comme la pluie sur l’herbe verte, comme les ondées sur le gazon.
3 Бо ім’я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові!	3 Je vais invoquer le nom de Yahvé: rendez hommage à notre Dieu!
4 Він — скеля; звершені його діла, бо всі його дороги — справедливість; Бог — вірність, без жадної омани, він справедливий і правий!	4 Il est le Rocher, son œuvre est parfaite, toutes ses voies sont justes. Il est un Dieu de vérité, ennemi du mal, il est juste et il est droit.
5 Зневажали його ті, що не сини йому більше, а кодло крутіїв зрадливих!	5 Il avait engendré des fils dans la droiture, ils se sont dévoyés: c’est une engeance perverse et mauvaise!
6 То так оддячуєш Господеві, народе глупий, нетямущий? Хіба ж не він- твій батько, твій Творець, що створив тебе і тебе підтримує?	6 Est-ce là ta façon de remercier Yahvé, peuple fou et sans cervelle? N’est-il pas ton père, celui qui t’a créé, celui qui t’a façonné et mis en place?
7 Згадай лишень дні здавен-давні, збагни літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих, вони ж тобі повідають.	7 Souviens-toi des jours d’autrefois, rappelle-toi les années des siècles passés. Interroge ton père et il t’instruira, demande aux anciens, ils te répondront.
8 Коли Всевишній призначав людям насліддя, коли розділяв народи, то встановив народам межі, за числом синів Ізраїля:	8 Lorsque le Très-Haut disposait les nations, lorsqu’il répartissait les fils d’Adam, il fixa des bornes aux peuples selon le nombre de leurs anges;
9 Господня ж частина — народ його, Яків — уділ його насліддя.	9 Mais la part de Yahvé, c’est son peuple, Jacob est son propre domaine.
10 Господь знайшов його в краю пустиннім, у дикій пустелі, що її виття звірів наповнює, і заходивсь його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока.	10 Il l’a trouvé dans une terre déserte, dans le chaos, les hurlements des terres sauvages. Il l’entoure et prend soin de lui, il le garde comme la prunelle de son œil.
11 Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах.	11 Comme un aigle éveillant sa nichée, qui plane au-dessus de ses petits, Yahvé déploie sur Israël ses ailes, il le prend et l’emporte sur son plumage.
12 Господь один водив його, не було з ним чужого бога.	12 Lui n’a pas d’autre guide que Yahvé: pas un dieu étranger avec lui!
13 Водив його по вершинах краю, годував його плодами поля; давав йому мед зо скелі ссати й олію з каменя твердого;	13 Yahvé l’installe au plus haut de la terre: Israël mange le produit des champs. Yahvé lui donne à goûter le miel de la roche, l’huile secrète des durs rochers,
14 Коров’ячу сметану й молоко овече, разом із туком ягнят, башанських баранів, козлів, з тучним зерном пшениці, і пив ти кров грона — вино шипуче.	14 la crème des vaches et le lait des brebis, avec la graisse des agneaux, les béliers de Bashan et les boucs, et la meilleure farine de blé: le sang des raisins devient sa boisson.
15 Потовстішав Єшурун та й вибуяв; став ситний, вгодований, грубий; і покинув Бога, що створив його, зневажив скелю, що його врятувала.	15 Mais Jacob a mangé, il est rassasié, Yéchouroun est gras et il se révolte: oui, te voilà gras, comblé, gavé! Israël repousse son Dieu qui l’a façonné. Voilà qu’il méprise à présent le rocher qui le sauve.
16 Вони розсердили його божищами чужими, гидотами його роздратували.	16 Ils l’ont rendu jaloux, suivant des étrangers, ils l’ont mis en colère avec leurs horreurs.
17 Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували.	17 Ils ont offert des sacrifices à des démons qui n’ont rien de Dieu, à des dieux qu’ils ne connaissaient pas, des dieux venus de la dernière heure, que leurs pères n’avaient pas appris à craindre.
18 Скелю, що привела тебе на світ, ти занехаяв, забув про Бога, що породив тебе.	18 Quoi! tu laisses le rocher qui t’a donné la vie, tu méprises le Dieu qui t’a enfanté?
19 Побачив те Господь і відкинув у гніві власних синів і дочок власних.	19 Yahvé l’a vu, et il méprise ces fils, ces filles qui l’ont mis en colère.
20 Та й промовив: Сховаю лице моє від них, і побачу, який кінець їх буде; вони бо — кодло перевертнів, діти, що вірности не мають.	20 Il a dit: Je leur cacherai ma face, et je verrai quel sera leur sort. Oui, c’est une race mauvaise, des fils incapables de fidélité.
21 Вони збудили ревнощі мої небогом, розгнівали мене своїми бовванами; а я збуджу їх ревнощі ненародом, я роздратую їх — людом глупим.	21 Ils m’ont rendu jaloux avec des dieux de rien, mis en colère par de sottes idoles: je les rendrai jaloux d’un peuple de rien, je les mettrai en colère par une nation sotte.
22 Бо вогонь мого гніву загорівся; горить аж до Підземелля-Прірви; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір.	22 Oui, le feu de ma colère s’est enflammé, sa flamme descend jusqu’au séjour des enfers. Il dévore la terre et ses récoltes, il calcine les assises des monts.
23 Нагромаджу на них нещастя, витрачу проти них стріли мої;	23 Je déchargerai sur eux mes fléaux, sur eux j’épuiserai mes flèches.
24 Вони загинуть з голоднечі, їх спалить жар і чума люта. Зуби звірів пошлю на них і отруту плазунів.	24 Ils seront minés par la faim, les fièvres, la peste qui sème la mort. J’enverrai contre eux la dent des bêtes, et le venin de ce qui rampe dans la poussière.
25 Ззовні меч убиватиме, а всередині — жах, і юнака, й юначку, і немовлятко із сивим дідом.	25 Au-dehors, l’épée fait ses ravages, et dans les maisons c’est l’effroi. Garçons et filles périront ensemble, l’enfant à la mamelle avec le vieillard.
26 Сказав би я: знищу їх, край покладу їхній пам’яті в людей;	26 Je pensais les réduire en poussière, effacer leur souvenir du milieu des hommes,
27 Якби я не боявся глуму ворога, Щоб гнобителі їхні, побачивши те, не казали: Рука наша потужна, а Не Господь усе це вчинив.	27 mais je crains l’arrogance de leurs adversaires, leurs ennemis pourraient se tromper; ne diraient-ils pas: “Notre main a été la plus forte, Yahvé n’y était pour rien”?
28 Це ж народ, позбавлений глузду, і розуму в них немає.	28 Cette nation ne sait pas se conduire, c’est une nation sans intelligence.
29 Якби вони були розумні, то збагнули б, зрозуміли б, який кінець їм буде.	29 Avec un peu de sagesse, ils comprendraient, ils verraient où cela les conduit.
30 Як міг би один тисячу гнати, а двоє — пустити врозтіч десять тисяч, якщо б їхня Скеля не видала їх на поталу, якби Господь їх не покинув?	30 Quand un homme en poursuit mille, quand deux mettent dix mille en fuite, n’est-ce pas que leur Rocher les a vendus, que Yahvé lui-même les a livrés?
31 Та не така їхня скеля, як наша Скеля, самі й вороги наші так судять.	31 Lui est notre Rocher, devraient-ils dire, et ces peuples, leur roche n’est rien! ils n’ont rien à nous apprendre.
32 Лоза бо їхня — лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград — полин, гіркота — їхні грона.	32 Car leur vigne est une vigne de Sodome, on l’a prise aux vignobles de Gomorrhe. Leurs raisins sont des raisins rêches, leurs grappes sont des grappes amères.
33 Вино їхнє — їдь гадюча, погубна отрута гадів.	33 Leur vin est un venin de serpents, vrai poison de vipères.
34 Хіба ж не сховане це в мене, не під печаттю в мене в скарбниці?	34 Israël n’est-il pas un joyau que je porte? et que j’enferme dans mes trésors?
35 Мені належить помста й відплата, коли нога в них похитнеться; бо день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить.	35 À moi la vengeance et le châtiment, car bientôt ils vont chanceler, tout proche est le jour de leur malheur, et sous peu viendra pour eux la ruine.
36 Бо Господь судитиме народ свій і змилується над своїми рабами, як побачить, що зникла сила, що нема вже більш ні раба, ні володаря.	36 Car Yahvé rendra justice à son peuple, il prendra en pitié ses serviteurs lorsqu’il verra que leur vigueur s’épuise, qu’il n’y a plus chez eux esclave ni homme libre.
37 Тоді він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали?	37 Alors Il dira: Où sont leurs dieux, ce beau rocher où ils se réfugiaient,
38 Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возліянь їхніх пили? Хай встануть і хай вам допоможуть, хай охороною вам будуть!	38 qui mangeaient la graisse de leurs sacrifices et buvaient le vin de leurs libations? Qu’ils se lèvent, qu’ils accourent et les prennent sous leur protection!
39 Дивіться отже, що я, я — Бог, і нема Бога окрім мене; я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки моєї не врятується.	39 Mais non, regardez: c’est moi qui suis Dieu, il n’y a pas d’autre Dieu que moi! C’est moi qui fais mourir et qui fais vivre, c’est moi qui blesse, et je guéris; nul ne peut délivrer de ma main!
40 Бо я зведу руку мою до неба і скажу: Я живу вічно!	40 Je lève ma main vers le ciel et je jure: aussi vrai que je vis à jamais,
41 Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся на моїх ворогах і ненависникам своїм відплачу.	41 j’aiguiserai mon épée redoutable, et je prendrai sur moi de juger. Je me vengerai de mes ennemis, à ceux qui me haïssent, je rendrai la pareille.
42 Напою кров’ю мої стріли, а меч свій нагодую м’ясом, кров’ю забитих і полонених, розкуйовдженими головами ворогів.	42 Mes flèches s’enivreront de sang, mon épée aura sa ration de victimes: le sang des morts et des prisonniers, les têtes ennemies avec leur tignasse!
43 Радуйтеся, народи, з його людом; бо він помститься за кров своїх рабів, він помститься на ворогах своїх, землі ж своїй, своєму народові простить.»	43 Cieux, faites-lui fête, fils de Dieu, prosternez-vous devant lui! Car il venge le sang de ses serviteurs, il rend la pareille à ses adversaires, et il purifie la terre de son peuple.”
44 Прийшов Мойсей і промовив усі слова тієї пісні, до вух народові, він сам і Ісус Навин.	44 Alors Moïse s’approcha avec Josué, fils de Noun, et il enseigna à tout le peuple les paroles de ce cantique.
45 Коли Мойсей скінчив промовляти ці слова до всього Ізраїля,	45 Lorsque Moïse eut achevé de dire toutes ces paroles à Israël,
46 то сказав ще їм: «Візьміть собі до серця всі слова, якими я вас сьогодні остерігаю, і повідайте їх вашим дітям, щоб вони виконували пильно слова цього закону.	46 il ajouta: “Prenez à cœur toutes les paroles que je prononce aujourd’hui solennellement devant vous, ordonnez à vos fils de mettre soigneusement en pratique toutes les paroles de cette Loi.
47 Бо це не пусте для вас слово; це — життя ваше, цим словом ви житимете довго на землі, куди ви, перейшовши Йордан, ідете, щоб її зайняти.»	47 Vous lui apporterez toute votre attention, car elle est votre vie. C’est par elle que vous vivrez de longs jours sur la terre qui sera vôtre, quand vous aurez traversé le Jourdain.”
48 Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:	48 Ce même jour Yahvé dit à Moïse:
49 «Зійди на ці гори Аварім, на Нево-гору, яка в землі Моав, проти Єрихону, і подивись на Ханаан-землю, яку даю синам Ізраїля у власність;	49 “Monte à cette chaîne des Abarim dans le pays de Moab, face à Jéricho, et gravis le mont Nébo. De là tu pourras voir le pays de Canaan que je donne aux Israélites en propriété.
50 ти помреш на горі, що на неї зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, як Арон, твій брат, помер на Гор-горі і приєднався до свого народу,	50 Puis meurs sur la montagne que tu vas gravir et tu seras réuni à ton peuple, comme Aaron ton frère est mort sur la montagne de Hor, et il a été réuni à son peuple.
51 бо ви були мені невірні серед синів Ізраїля над водами Меріва-Кадешу, у Сін-пустині, тим що не явили своєї святости серед синів Ізраїля.	51 Tu sais bien que vous m’avez été infidèles aux eaux de Mériba, à Qadesh dans le désert de Tsin, quand tout Israël vous regardait: vous ne m’avez pas sanctifié devant les Israélites.
52 Ось чому ти її тільки побачиш перед собою, туди ж не ввійдеш, у ту землю, що її я дав синам Ізраїля.	52 C’est pourquoi tu verras le pays de loin, mais tu n’y entreras pas.”