Второзаконня 18

¹ «Священики-левіти, все покоління Леві, не матимуть ні частки, ні посілости з Ізраїлем. Вони живитимуться жертвами Господа і його насліддям.

² Отже, насліддя його не буде між братами; Господь його насліддя, як він це обіцяв йому.

³ Ось права священиків до народу, до тих, що приносять жертву, чи з великорослого, чи з дрібного скоту: вони мусять дати священикові лопатку, обидві щелепи й шлунок;

⁴ ти даси йому первоплід із твоєї пшениці, з твого нового вина, з твоєї олії й первістки вовни з твоїх овець.

⁵ Бо його вибрав Господь, Бог твій, з-поміж усіх твоїх поколінь, щоб він стояв на службі в ім’я Господа, він і сини його, по всі дні.

⁶ А коли прийде левіт за своєю вподобою на місце, що його вибере Господь із котрогось поміж твоїми містами, звідкіля б то не було в Ізраїлі, де він перебував,

⁷ то він служитиме в ім’я Господа, Бога свого, як і всі брати його, левіти, які стоять перед Господом;

⁸ вони житимуть з рівної частки, не треба йому продавати даровизни.

⁹ Як прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів.

¹⁰ Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує;

¹¹ або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців.

¹² Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою.

¹³ Ти мусиш бути бездоганний перед Господом, Богом твоїм.

¹⁴ Бо народи, яких ти маєш прогнати, слухаються чарівників і ворожбитів, тобі ж Господь, Бог твій, не дозволяє так чинити.

¹⁵ Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися.

¹⁶ Точнісінько, як ти благав був Господа, Бога твого, на Хорив-горі в день зборів, казавши: О, коли б я вже більш не чув голосу Господа, Бога мого, й не бачив його великого полум’я, щоб не вмерти.

¹⁷ Тоді сказав Господь до мене: Добре вони сказали!

¹⁸ Я викличу для них з-посеред їхніх братів пророка такого, як ти; я вкладу мої слова йому в уста, й він говоритиме до них все, що йому накажу.

¹⁹ А хто не послухається моїх слів, що їх він у моєму імені промовить до них, то жадатиму від того рахунку.

²⁰ А пророк, який насмілився б вістити в моєму імені щось, чого я йому не заповідав, або промовляти в ім’я інших богів, — такому пророкові смерть.

²¹ А коли скажеш у своєму серці: Якже пізнати нам слово, що його Господь не говорив?

²² Коли пророк промовив у ім’я Господнє, а його слово не збулось і не справдилося — то це слово не від Господа; самовільно відважився пророк говорити: ти його не бійся.»