Второзаконня 1

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;	1 These are the words that Moses spoke to all Israel beyond the Jordan in the wilderness, in the Arabah over against Suph, between Paran and Tophel, Laban, Hazeroth, and Dizahab.
2 одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.	2 It is eleven days' journey from Horeb by the way of Mount Seir to Kadesh-barnea.
3 В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;	3 And in the fortieth year, on the first day of the eleventh month, Moses spoke to the people of Israel according to all that the LORD had given him in commandment to them,
4 після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.	4 after he had defeated Sihon the king of the Amorites, who lived in Heshbon, and Og the king of Bashan, who lived in Ashtaroth and in Edre-i.
5 По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:	5 Beyond the Jordan, in the land of Moab, Moses undertook to explain this law, saying,
6 «Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.	6 "The LORD our God said to us in Horeb, 'You have stayed long enough at this mountain;
7 Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.	7 turn and take your journey, and go to the hill country of the Amorites, and to all their neighbors in the Arabah, in the hill country and in the lowland, and in the Negeb, and by the seacoast, the land of the Canaanites, and Lebanon, as far as the great river, the river Euphrates.
8 Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.	8 Behold, I have set the land before you; go in and take possession of the land which the LORD swore to your fathers, to Abraham, to Isaac, and to Jacob, to give to them and to their descendants after them.'
9 Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.	9 "At that time I said to you, 'I am not able alone to bear you;
10 Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.	10 the LORD your God has multiplied you, and behold, you are this day as the stars of heaven for multitude.
11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.	11 May the LORD, the God of your fathers, make you a thousand times as many as you are, and bless you, as he has promised you!
12 Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?	12 How can I bear alone the weight and burden of you and your strife?
13 Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.	13 Choose wise, understanding, and experienced men, according to your tribes, and I will appoint them as your heads.'
14 І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.	14 And you answered me, 'The thing that you have spoken is good for us to do.'
15 Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.	15 So I took the heads of your tribes, wise and experienced men, and set them as heads over you, commanders of thousands, commanders of hundreds, commanders of fifties, commanders of tens, and officers, throughout your tribes.
16 Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.	16 And I charged your judges at that time, 'Hear the cases between your brethren, and judge righteously between a man and his brother or the alien that is with him.
17 Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.	17 You shall not be partial in judgment; you shall hear the small and the great alike; you shall not be afraid of the face of man, for the judgment is Gods; and the case that is too hard for you, you shall bring to me, and I will hear it.'
18 І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.	18 And I commanded you at that time all the things that you should do.
19 Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.	19 "And we set out from Horeb, and went through all that great and terrible wilderness which you saw, on the way to the hill country of the Amorites, as the LORD our God commanded us; and we came to Kadesh-barnea.
20 І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.	20 And I said to you, 'You have come to the hill country of the Amorites, which the LORD our God gives us.
21 Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.	21 Behold, the LORD your God has set the land before you; go up, take possession, as the LORD, the God of your fathers, has told you; do not fear or be dismayed.'
22 Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.	22 Then all of you came near me, and said, 'Let us send men before us, that they may explore the land for us, and bring us word again of the way by which we must go up and the cities into which we shall come.'
23 Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.	23 The thing seemed good to me, and I took twelve men of you, one man for each tribe;
24 Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.	24 and they turned and went up into the hill country, and came to the Valley of Eshcol and spied it out.
25 Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.	25 And they took in their hands some of the fruit of the land and brought it down to us, and brought us word again, and said, 'It is a good land which the LORD our God gives us.'
26 Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;	26 "Yet you would not go up, but rebelled against the command of the LORD your God;
27 і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.	27 and you murmured in your tents, and said, 'Because the LORD hated us he has brought us forth out of the land of Egypt, to give us into the hand of the Amorites, to destroy us.
28 І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!	28 Whither are we going up? Our brethren have made our hearts melt, saying, "The people are greater and taller than we; the cities are great and fortified up to heaven; and moreover we have seen the sons of the Anakim there."'
29 А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!	29 Then I said to you, 'Do not be in dread or afraid of them.
30 Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;	30 The LORD your God who goes before you will himself fight for you, just as he did for you in Egypt before your eyes,
31 та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.	31 and in the wilderness, where you have seen how the LORD your God bore you, as a man bears his son, in all the way that you went until you came to this place.'
32 Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,	32 Yet in spite of this word you did not believe the LORD your God,
33 який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум’ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.	33 who went before you in the way to seek you out a place to pitch your tents, in fire by night, to show you by what way you should go, and in the cloud by day.
34 Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:	34 "And the LORD heard your words, and was angered, and he swore,
35 Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,	35 'Not one of these men of this evil generation shall see the good land which I swore to give to your fathers,
36 крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.	36 except Caleb the son of Jephunneh; he shall see it, and to him and to his children I will give the land upon which he has trodden, because he has wholly followed the LORD!'
37 Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!	37 The LORD was angry with me also on your account, and said, 'You also shall not go in there;
38 Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.	38 Joshua the son of Nun, who stands before you, he shall enter; encourage him, for he shall cause Israel to inherit it.
39 А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.	39 Moreover your little ones, who you said would become a prey, and your children, who this day have no knowledge of good or evil, shall go in there, and to them I will give it, and they shall possess it.
40 Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.	40 But as for you, turn, and journey into the wilderness in the direction of the Red Sea.'
41 А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.	41 "Then you answered me, 'We have sinned against the LORD; we will go up and fight, just as the LORD our God commanded us.' And every man of you girded on his weapons of war, and thought it easy to go up into the hill country.
42 Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!	42 And the LORD said to me, 'Say to them, Do not go up or fight, for I am not in the midst of you; lest you be defeated before your enemies.'
43 Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.	43 So I spoke to you, and you would not hearken; but you rebelled against the command of the LORD, and were presumptuous and went up into the hill country.
44 От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.	44 Then the Amorites who lived in that hill country came out against you and chased you as bees do and beat you down in Seir as far as Hormah.
45 Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.	45 And you returned and wept before the LORD; but the LORD did not hearken to your voice or give ear to you.
46 І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.	46 So you remained at Kadesh many days, the days that you remained there.