Міхей 7

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з’їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну.	1 Горе мне! ибо со мною теперь--как по собрании летних плодов, как по уборке винограда: ни одной ягоды для еды, ни спелого плода, которого желает душа моя.
2 Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає.	2 Не стало милосердых на земле, нет правдивых между людьми; все строят ковы, чтобы проливать кровь; каждый ставит брату своему сеть.
3 До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить.	3 Руки их обращены к тому, чтобы уметь делать зло; начальник требует подарков, и судья судит за взятки, а вельможи высказывают злые хотения души своей и извращают дело.
4 Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший — немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, — твоя кара — настає; тепер прийде на них тривога.	4 Лучший из них--как терн, и справедливый--хуже колючей изгороди, день провозвестников Твоих, посещение Твое наступает; ныне постигнет их смятение.
5 Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх.	5 Не верьте другу, не полагайтесь на приятеля; от лежащей на лоне твоем стереги двери уст твоих.
6 Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні — вороги.	6 Ибо сын позорит отца, дочь восстает против матери, невестка--против свекрови своей; враги человеку--домашние его.
7 Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує.	7 А я буду взирать на Господа, уповать на Бога спасения моего: Бог мой услышит меня.
8 Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, — Господь є моє світло.	8 Не радуйся ради меня, неприятельница моя! хотя я упал, но встану; хотя я во мраке, но Господь свет для меня.
9 Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість.	9 Гнев Господень я буду нести, потому что согрешил пред Ним, доколе Он не решит дела моего и не совершит суда надо мною; тогда Он выведет меня на свет, и я увижу правду Его.
10 Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє — його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку.	10 И увидит это неприятельница моя и стыд покроет ее, говорившую мне: 'где Господь Бог твой?' Насмотрятся на нее глаза мои, как она будет попираема подобно грязи на улицах.
11 День будування твоїх мурів — той день буде усунений далеко.	11 В день сооружения стен твоих, в этот день отдалится определение.
12 Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору.	12 В тот день придут к тебе из Ассирии и городов Египетских, и от Египта до реки [Евфрата], и от моря до моря, и от горы до горы.
13 Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків.	13 А земля та будет пустынею за [вину] жителей ее, за плоды деяний их.
14 Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх!	14 Паси народ Твой жезлом Твоим, овец наследия Твоего, обитающих уединенно в лесу среди Кармила; да пасутся они на Васане и Галааде, как во дни древние!
15 Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.	15 Как во дни исхода твоего из земли Египетской, явлю ему дивные дела.
16 Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть.	16 Увидят это народы и устыдятся при всем могуществе своем; положат руку на уста, уши их сделаются глухими;
17 Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в’ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, — тебе будуть боятись.	17 будут лизать прах как змея, как черви земные выползут они из укреплений своих; устрашатся Господа Бога нашего и убоятся Тебя.
18 Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.	18 Кто Бог, как Ты, прощающий беззаконие и не вменяющий преступления остатку наследия Твоего? не вечно гневается Он, потому что любит миловать.
19 Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні.	19 Он опять умилосердится над нами, изгладит беззакония наши. Ты ввергнешь в пучину морскую все грехи наши.
20 Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.	20 Ты явишь верность Иакову, милость Аврааму, которую с клятвою обещал отцам нашим от дней первых.