Йона 4

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 І не вподобалось те Йоні вельми; запалав він гнівом,	1 But it displeased Jonah exceedingly, and he was angry.
2 і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти — Бог милостивий і милосердний,довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом.	2 And he prayed to the LORD and said, "I pray thee, LORD, is not this what I said when I was yet in my country? That is why I made haste to flee to Tarshish; for I knew that thou art a gracious God and merciful, slow to anger, and abounding in steadfast love, and repentest of evil.
3 Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.»	3 Therefore now, O LORD, take my life from me, I beseech thee, for it is better for me to die than to live."
4 А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?»	4 And the LORD said, "Do you do well to be angry?"
5 Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом.	5 Then Jonah went out of the city and sat to the east of the city, and made a booth for himself there. He sat under it in the shade, till he should see what would become of the city.
6 А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві.	6 And the LORD God appointed a plant, and made it come up over Jonah, that it might be a shade over his head, to save him from his discomfort. So Jonah was exceedingly glad because of the plant.
7 Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв’якові, й він підточив тикву й вона всохла.	7 But when dawn came up the next day, God appointed a worm which attacked the plant, so that it withered.
8 А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити.»	8 When the sun rose, God appointed a sultry east wind, and the sun beat upon the head of Jonah so that he was faint; and he asked that he might die, and said, "It is better for me to die than to live."
9 Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти.»	9 But God said to Jonah, "Do you do well to be angry for the plant?" And he said, "I do well to be angry, angry enough to die."
10 Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, — що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.	10 And the LORD said, "You pity the plant, for which you did not labor, nor did you make it grow, which came into being in a night, and perished in a night.
11 А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, — й худоби безліч?»	11 And should not I pity Nineveh, that great city, in which there are more than a hundred and twenty thousand persons who do not know their right hand from their left, and also much cattle?"