Йоіл 1

Біблія	Biblia Sagrada
1 Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.	1 Palabra que el Señor dirigió a Joel, hijo de Petuel.
2 Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?	2 Escuchad esto, ancianos, | prestad atención, habitantes todos del país. | ¿Había pasado algo igual en vuestro tiempo | o en tiempo de vuestros antepasados?
3 Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.	3 Contádselo a vuestros hijos, | y vuestros hijos a los suyos, | y estos a los que les sigan.
4 Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.	4 Lo que dejó el saltón | se lo comió la caballeta, | lo que dejó la caballeta | se lo comió el saltamontes, | lo que dejó el saltamontes | se lo comió la langosta.
5 Прокиньтесь, п’яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.	5 Despertad, borrachos, y llorad, | gritad de espanto, aficionados al vino, | por el licor que os quitan de la boca.
6 Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.	6 Pues sube un pueblo contra mi país, | es innumerable, no hay quien lo cuente; | sus dientes son de león, | de leona sus mandíbulas.
7 Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.	7 Hace de mi viñedo un destrozo, | de mi higuera un montón de hojas secas. | Los ha pelado y repelado, | ha descortezado sus ramas.
8 Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.	8 Suspira, como joven vestida de saco | por el marido de su juventud.
9 Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.	9 Suspendidas están la ofrenda | y la oblación en el templo del Señor. | Hacen duelo los sacerdotes, | los servidores del Señor.
10 Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.	10 Devastado está el campo, | de luto la tierra; | se ha perdido el grano, | se ha secado el mosto, | se ha pasado el aceite.
11 Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!	11 Avergonzaos labradores, | lamentaos viñadores | por el trigo y la cebada, | pues se ha perdido la cosecha del campo.
12 І виноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.	12 La viña se ha secado, | la higuera se ha agostado; | el granado, la palmera y el manzano, | todos los árboles del campo se han secado. | Se acabó la alegría de la gente.
13 Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.	13 Vestíos de luto, | haced duelo, sacerdotes, | gritad, servidores del altar. | Venid y pasad la noche | en sacos, servidores de Dios, | pues no hay en el templo de vuestro Dios | ofrenda y libación.
14 Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:	14 Proclamad un ayuno santo, | convocad la asamblea, | reunid a los jefes, | a todos los habitantes del país | en la casa de vuestro Dios | y llamad a gritos al Señor.
15 «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.	15 ¡Ay del día! | Se acerca el Día del Señor, | llega como ruina arrolladora.
16 Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?	16 ¿No lo tenemos ante la vista? | El alimento ha desaparecido, | y el gozo y la alegría, | del templo del Señor.
17 Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів’яло збіжжя.	17 Se ha secado la semilla | debajo de los terrones. | Los silos deshechos, | los graneros destruidos, | y el grano se ha secado.
18 Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!	18 ¡Cómo muge el ganado, | perdidas andan las reses, | pues no tienen forraje | y también lo pagan las ovejas!
19 До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум’я всі дерева у полі.	19 ¡A ti te invoco, Señor! | Pues el fuego devora las dehesas | y la llama consume | todos los árboles del campo.
20 Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.	20 Hasta las fieras te rugen, | pues se han secado | las corrientes de agua | y el fuego devora las dehesas.