Йоіл 1

Біблія	NOVA VULGATA
1 Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.	1 Verbum Domini, quod factum est ad loel filium Phatuel.
2 Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?	2 Audite hoc, senes, et auribus percipite, omnes habitatores terrae, si factum est istud in diebus vestris aut in diebus patrum vestrorum.
3 Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.	3 Super hoc filiis vestris narrate, et filii vestri filiis suis, et filii eorum generationi alterae.
4 Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.	4 Residuum erucae comedit locusta, et residuum locustae comedit bruchus, et residuum bruchi comedit gryllus.
5 Прокиньтесь, п’яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.	5 Expergiscimini, ebrii, et flete, et ululate, omnes, qui bibitis vinum, propter mustum, quoniam periit ab ore vestro.
6 Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.	6 Gens enim ascendit super terram meam fortis et innumerabilis; dentes eius ut dentes leonis, et molares leaenae sunt ei.
7 Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.	7 Posuit vineam meam in desertum et ficum meam in lignum confractum; nudans spoliavit eam et proiecit, albi facti sunt rami eius.
8 Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.	8 Plange, quasi virgo accincta sacco super virum pubertatis suae.
9 Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.	9 Periit oblatio et libatio de domo Domini; luxerunt sacerdotes ministri Domini.
10 Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.	10 Depopulata est regio; luxit humus, quoniam devastatum est triticum, defecit mustum, elanguit oleum.
11 Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!	11 Confundemini, agricolae, ululate, vinitores, super frumento et hordeo, quia periit messis agri.
12 І виноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.	12 Vinea exaruit, et ficus elanguit, malogranatum et palma et malum et omnia ligna agri aruerunt, quia evanuit gaudium a filiis hominum.
13 Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.	13 Accingite vos et plangite, sacerdotes; ululate, ministri altaris. Ingredimini, cubate in sacco, ministri Dei mei, quoniam interiit de domo Dei vestri oblatio et libatio.
14 Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:	14 Sanctificate ieiunium, vocate coetum, congregate senes, omnes habitatores terrae in domum Dei vestri, et clamate ad Dominum:
15 «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.	15 “ Heu diei! Quia prope est dies Domini, et quasi vastitas a potente veniet.
16 Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?	16 Numquid non coram oculis vestris alimenta perierunt, de domo Dei nostri laetitia et exsultatio?”.
17 Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів’яло збіжжя.	17 Computruerunt semina subtus glebas suas, demolita sunt horrea, dissipatae sunt apothecae, eo quod exaruit triticum.
18 Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!	18 Quid ingemuit animal, perterrita sunt armenta boum, quia non est pascua eis? Sed et greges pecorum disperierunt.
19 До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум’я всі дерева у полі.	19 Ad te, Domine, clamo, quia ignis comedit pascua deserti, et flamma succendit omnia ligna agri.
20 Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.	20 Sed et bestiae agri suspirant ad te, quoniam exsiccati sunt fontes aquarum, et ignis devoravit pascua deserti.