Даниїл 3

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.	1 King Nabuchodonosor made a statue of gold, of sixty cubits high, and six cubits broad, and he set it up in the plain of Dura of the province of Babylon.
2 І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.	2 Then Nabuchodonosor the king sent to call together the nobles, the magistrates, and the judges, the captains, the rulers, and governors, and all the chief men of the provinces, to come to the dedication of the statue which king Nabuchodonosor had set up.
3 І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.	3 Then the nobles, the magistrates, and the judges, the captains, and rulers, and the great men that were placed in authority, and all the princes of the provinces, were gathered together to come to the dedication of the statue, which king Nabuchodonosor had set up. And they stood before the statue which king Nabuchodonosor had set up.
4 Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:	4 Then a herald cried with a strong voice: To you it is commanded, O nations, tribes, and languages:
5 Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.	5 That in the hour that you shall hear the sound of the trumpet, and of the flute, and of the harp, of the sackbut, and of the psaltery, and of the symphony, and of all kind of music; ye fall down and adore the golden statue which king Nabuchodonosor hath set up.
6 А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»	6 But if any man shall not fall down and adore, he shall the same hour be cast into a furnace of burning fire.
7 Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.	7 Upon this therefore, at the time when all the people heard the sound of the trumpet, the flute, and the harp, of the sackbut, and the psaltery, of the symphony, and of all kind of music: all the nations, tribes, and languages fell down and adored the golden statue which king Nabuchodonosor had set up.
8 Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.	8 And presently at that very time some Chaldeans came and accused the Jews,
9 Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!	9 And said to king Nabuchodonosor: O king, live for ever:
10 Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;	10 Thou, O king, hast made a decree that every man that shall bear the sound of the trumpet, the flute, and the harp, of the sackbut, and the psaltery, of the symphony, and of all kind of music, shall prostrate himself, and adore the golden statue:
11 а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.	11 And that if any man shall not fall down and adore, he should be cast into a furnace of burning fire.
12 Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю — Седрах, Мисах та Авденаго, — ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»	12 Now there are certain Jews whom thou hast set over the works of the province of Babylon, Sidrach, Misach, and Abdenago: these men, O king, have slighted thy decree: they worship not thy gods, nor do they adore the golden statue which thou hast set up.
13 Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя.	13 Then Nabuchodonosor in fury, and in wrath, commanded that Sidrach, Misach, and Abdenago should be brought: who immediately were brought before the king.
14 Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?	14 And Nabuchodonosor the king spoke to them, and said: Is it true, O Sidrach, Misach, and Abdenago, that you do not worship my gods, nor adore the golden statue that I have set up?
15 Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити — гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»	15 Now therefore if you be ready at what hour soever you shall hear the sound of the trumpet, flute, harp, sackbut, and psaltery, and symphony, and of all kind of music, prostrate yourselves, and adore the statue which I have made: but if you do not adore, you shall be cast the same hour into the furnace of burning fire: and who is the God that shall deliver you out of my hand?
16 Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.	16 Sidrach, Misach, and Abdenago answered and said to king Nabuchodonosor: We have no occasion to answer thee concerning this matter.
17 Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,	17 For behold our God, whom we worship, is able to save us from the furnace of burning fire, and to deliver us out of thy hands, O king.
18 а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»	18 But if he will not, be it known to thee, O king, that we will not worship thy gods, nor adore the golden statue which thou hast set up.
19 Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,	19 Then was Nabuchodonosor filled with fury: and the countenance of his face was changed against Sidrach, Misach, and Abdenago, and he commanded that the furnace should be heated seven times more than it had been accustomed to be heated.
20 і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.	20 And he commanded the strongest men that were in his army, to bind the feet of Sidrach, Misach, and Abdenago, and to cast them into the furnace of burning fire.
21 І зараз же їх зв’язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.	21 And immediately these men were bound and were cast into the furnace of burning fire, with their coats, and their caps, and their shoes, and their garments.
22 Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум’я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.	22 For the king's commandment was urgent, and the furnace was heated exceedingly. And the flame of the fire slew those men that had cast in Sidrach, Misach, and Abdenago.
23 Ці ж троє мужів — Седрах, Мисах та Авденаго — впали в піч, розпалену вогнем, зв’язані.	23 But these three men, that is, Sidrach, Misach, and Abdenago, fell down bound in the midst of the furnace of burning fire.
24 І ходили вони серед полум’я, хваливши Бога й благословивши Господа.	24 Then Nabuchodonosor the king was astonished, and rose up in haste, and said to his nobles: Did we not cast three men bound into the midst of the fire? They answered the king, and said: True, O king.
25 Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:	25 He answered, and said: Behold I see four men loose, and walking in the midst of the fire, and there is no hurt in them, and the form of the fourth is like the Son of God.
26 «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім’я твоє преславне на всі віки;	26 Then Nabuchodonosor came to the door of the burning fiery furnace, and said: Sidrach, Misach, and Abdenago, ye servants of the most high God, go ye forth, and come. And immediately Sidrach, Misach, and Abdenago went out from the midst of the fire.
27 бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі — правдиві.	27 And the nobles, and the magistrates, and the judges, and the great men of the king being gathered together, considered these men, that the fire had no power on their bodies, and that not a hair of their head had been singed, nor their garments altered, nor the smell of the fire had passed on them.
28 Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.	28 Then Nabuchodonosor breaking forth, said: Blessed be the God of them, to wit, of Sidrach, Misach, and Abdenago, who hath sent his angel, and delivered his servants that believed in him: and they changed the king's word, and delivered up their bodies that they might not serve, nor adore any god, except their own God.
29 Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.	29 By me therefore this decree is made, that every people, tribe, and tongue, which shall speak blasphemy against the God of Sidrach, Misach, and Abdenago, shall be destroyed, and their houses laid waste: for there is no other God that can save in this manner.
30 Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.	30 Then the king promoted Sidrach, Misach, and Abdenago, in the province of Babylon.
31 І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, — ти присудом учинив правдивим.
32 Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.
33 І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.
34 Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.
35 Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,
36 яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.
37 О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.
38 Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.
39 Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,
40 так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.
41 І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо — не сороми ж нас!
42 Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.
43 Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!
44 Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб’ється їхня сила!
45 Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»
46 Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,
47 так що полум’я піднялось на 49 ліктів поверх печі,
48 і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.
49 Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі
50 і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.
51 Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:
52 «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім’я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.
53 Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.
54 Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.
55 Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.
56 Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.
57 Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки.
58 Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки.
59 Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки.
60 Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки.
61 Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки.
62 Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки.
63 Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки.
64 Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки.
65 Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки.
66 Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки.
67 Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки.
68 Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки.
69 Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки.
70 Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки.
71 Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки.
72 Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки.
73 Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки.
74 Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки.
75 Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки.
76 Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки.
77 Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки.
78 Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки.
79 Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки.
80 Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки.
81 Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки.
82 Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки.
83 Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки.
84 Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки.
85 Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки.
86 Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки.
87 Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки.
88 Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.
89 Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.
90 Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»
91 (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв’язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»
92 (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»
93 (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.
94 (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.
95 (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!
96 (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»
97 (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.
98 (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!
99 (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.
100 (33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його — царство вічне, і влада його — від роду й до роду!»