Єремія 4

Біблія	Le Sainte Bible Fillion
1 «Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, — слово Господнє, — то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.	1 Si tu reviens, Israël, dit le Seigneur, convertis-toi à Moi; si tu ôtes de devant Ma face ce qui te fait tomber, tu ne seras point ébranlé.
2 А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»	2 Tu jureras : Vive le Seigneur! dans la vérité, l'équité et la justice, et les nations Le béniront et Le loueront.
3 Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.	3 Car ainsi parle le Seigneur aux hommes de Juda et de Jérusalem : Préparez-vous une terre nouvelle, et ne semez pas sur les épines.
4 Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, — і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.	4 Soyez circoncis pour le Seigneur, et enlevez les prépuces de vos coeurs, hommes de Juda et habitants de Jérusalem, de peur que Mon indignation n'éclate et ne s'embrase comme un feu, et que personne ne puisse l'éteindre, à cause de la malignité de vos pensées.
5 Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!	5 Annoncez dans Juda et faites entendre dans Jérusalem; parlez et sonnez de la trompette dans le pays, criez à haute voix, et dites : Rassemblez-vous, et entrons dans les villes fortes.
6 Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.	6 Levez l'étendard dans Sion, fortifiez-vous, ne vous arrêtez pas, car Je ferai venir de l'aquilon le malheur et une grande ruine.
7 Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.	7 Le lion s'élance de sa tanière, le brigand des nations s'est levé : il est sorti de son lieu pour réduire ton pays en désert; tes villes seront détruites, et elles resteront sans habitant.
8 Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.	8 C'est pourquoi ceignez-vous de cilices, pleurez et poussez des cris, car la colère et la fureur du Seigneur ne se sont pas détournées de nous.
9 І станеться в той день, — слово Господнє, — що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.	9 En ce jour-là, dit le Seigneur, le coeur du roi périra, et aussi le coeur des princes; les prêtres seront stupéfaits, et les prophètes consternés.
10 І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А меч, тим часом, аж до душі доходить!	10 Et je dis : Hélas! hélas! hélas! Seigneur Dieu; Vous avez donc trompé ce peuple et Jérusalem, en disant : Vous aurez la paix; et voici que le glaive va les percer jusqu'à l'âme.
11 Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.	11 En ce temps-là, on dira à ce peuple et à Jérusalem : Un vent brûlant souffle dans les routes du désert, dans la route de la fille de Mon peuple, non pour vanner et pour nettoyer.
12 Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.	12 Un vent violent Me vient de là, et maintenant Je prononcerai Mes jugements contre eux.
13 Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.	13 Voici, il montera comme les nuées, et ses chars seront comme la tempête, ses chevaux plus agiles que les aigles. Malheur à nous, car nous sommes dévastés!
14 Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?	14 Purifie ton coeur du mal, Jérusalem, afin d'être sauvée; jusques à quand les pensées nuisibles demeureront-elles en toi?
15 Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.	15 Car une voix de Dan l'annonce, et fait connaître l'idole depuis la montagne d'Ephraïm.
16 Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.	16 Dites aux nations : Voici qu'on a appris à Jérusalem qu'il vient des gardiens d'une terre éloignée, qui feront entendre leurs cris contre les villes de Juda.
17 Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, — слово Господнє.	17 Comme les gardiens des champs, ils l'entoureront en cercle, parce qu'elle a excité Ma colère, dit le Seigneur.
18 Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.	18 Tes voies et tes pensées t'ont attiré cela; c'est là le fruit de ta malice, car elle est amère et elle t'a atteint au coeur.
19 Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.	19 Mes entrailles, mes entrailles sont percées de douleur, mon coeur est troublé au dedans de moi; je ne puis me taire, car j'ai entendu le bruit de la trompette, le cri du combat.
20 Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить — мої опони.	20 On annonce ruine sur ruine, tout le pays a été ravagé, mes tentes ont été abattues tout à coup, et mes pavillons renversés.
21 Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?	21 Jusques à quand verrai-je des fuyards, et entendrai-je le bruit de la trompette?
22 Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»	22 Car Mon peuple est fou, et ne M'a point connu. Ce sont des enfants insensés et sans intelligence; ils sont sages pour faire le mal, et ils ne savent pas faire le bien.
23 Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо — і не було на ньому світла.	23 J'ai regardé la terre, et voies qu'elle était vide et comme un néant; les cieux, et ils étaient sans lumière.
24 Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.	24 J'ai vu les montagnes, et voici qu'elles tremblaient; et toutes les collines étaient ébranlées.
25 Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.	25 J'ai regardé, et il n'y avait pas d'hommes; et tous les oiseaux du ciel s'étaient retirés.
26 Глянув, аж ось плодюче поле — пустиня, і всі його міста в руїнах — перед Господом, перед палким його гнівом.	26 J'ai regardé, et voici que le Carmel est un désert, et que toutes ses villes ont été détruites devant la face du Seigneur, et par le souffle de Sa colère.
27 Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.	27 Car voici ce que dit le Seigneur : Toute la terre sera déserte, mais Je ne ferai pas une entière destruction.
28 Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»	28 La terre sera en deuil, et les cieux en haut se désoleront, parce que J'ai parlé. J'ai formé Mon dessein, et Je ne M'en suis pas repenti, et Je ne le rétracterai pas.
29 Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.	29 Toute la ville est en fuite, au bruit des cavaliers et de ceux qui lancent les flèches; ils se retirent aux lieux escarpés, et ils montent sur les rochers; toutes les villes sont abandonnées, et il n'y a plus d'homme qui les habite.
30 І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, — та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.	30 Mais toi, dévastée, que feras-tu? Quand tu te revêtirais de pourpre, quand tu te parerais de bijoux d'or, et que tu te peindrais les yeux avec du fard, tu travaillerais en vain à t'embellir; tes amants te méprisent, ils en veulent à ta vie.
31 Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»	31 Car j'entends une voix comme d'une femme en travail, des cris d'angoisse comme d'une femme qui enfante; c'est la voix de la fille de Sion mourante, et qui étend les mains : Malheur à moi, car mon âme m'abandonne à cause de ceux qui ont été tués.