Ісая 33

Біблія	SMITH VAN DYKE
1 Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.	1 ويل لك ايها المخرب وانت لم تخرب وايها الناهب ولم ينهبوك. حين تنتهي من التخريب تخرب وحين تفرغ من النهب ينهبونك.
2 Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!	2 يا رب تراءف علينا. اياك انتظرنا. كن عضدهم في الغدوات. خلاصا ايضا في وقت الشدة.
3 Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.	3 من صوت الضجيج هربت الشعوب. من ارتفاعك تبددت الامم.
4 І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.	4 ويجنى سلبكم جنى الجراد. كتراكض الجندب يتراكض عليه.
5 Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.	5 تعالى الرب لانه ساكن في العلاء. ملأ صهيون حقا وعدلا.
6 Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.	6 فيكون امان اوقاتك وفرة خلاص وحكمة ومعرفة. مخافة الرب هي كنزه
7 Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.	7 هوذا ابطالهم قد صرخوا خارجا. رسل السلام يبكون بمرارة.
8 Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди — ніщо у нього.	8 خلت السكك باد عابر السبيل. نكث العهد رذل المدن لم يعتدّ بانسان
9 Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в’яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.	9 ناحت ذبلت الارض. خجل لبنان وتلف. صار شارون كالبادية. نثر باشان وكرمل
	10 الآن اقوم يقول الرب. الآن اصعد الآن ارتفع.
	11 تحبلون بحشيش تلدون قشيشا نفسكم نار تاكلكم.
12 Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.	12 وتصير الشعوب وقود كلس اشواكا مقطوعة تحرق بالنار
13 Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!	13 اسمعوا ايها البعيدون ما صنعت واعرفوا ايها القريبون بطشي.
14 Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум’я вічного?	14 ارتعب في صهيون الخطاة. اخذت الرعدة المنافقين. من منا يسكن في نار آكلة. من منا يسكن في وقائد ابدية.
15 Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, —	15 السالك بالحق والمتكلم بالاستقامة الراذل مكسب المظالم النافض يديه من قبض الرشوة الذي يسد اذنيه عن سمع الدماء ويغمض عينيه عن النظر الى الشر
16 він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.	16 هو في الاعالي يسكن. حصون الصخور ملجأه. يعطى خبزه ومياهه مأمونة
17 Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.	17 الملك ببهائه تنظر عيناك. تريان ارضا بعيدة.
18 Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?	18 قلبك يتذكر الرعب. اين الكاتب اين الجابي اين الذي عدّ الابراج
19 Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.	19 الشعب الشرس لا ترى. الشعب الغامض اللغة عن الادراك العييّ بلسان لا يفهم.
20 Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.	20 انظر صهيون مدينة اعيادنا. عيناك تريان اورشليم مسكنا مطمئنا خيمة لا تنتقل لا تقلع اوتادها الى الابد وشيء من اطنابها لا ينقطع.
21 Бо там Господь для нас величний, — замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.	21 بل هناك الرب العزيز لنا مكان انهار وترع واسعة الشواطئ. لا يسير فيها قارب بمقذاف وسفينة عظيمة لا تجتاز فيها.
22 Бо Господь — суддя наш; Господь — наш законодавець; Господь — цар наш; він спасе нас.	22 فان الرب قاضينا. الرب شارعنا. الرب ملكنا هو يخلّصنا.
23 Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.	23 ارتخت حبالك. لا يشددون قاعدة ساريتهم لا ينشرون قلعا. حينئذ قسم سلب غنيمة كثيرة. العرج نهبوا نهبا.
24 Ніякий мешканець не скаже: я — хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.	24 ولا يقول ساكن انا مرضت. الشعب الساكن فيها مغفور الاثم