Проповідник 1

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.	1 The words of Ecclesiastes, the son of David, king of Jerusalem.
2 Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.	2 Vanity of vanities, said Ecclesiastes vanity of vanities, and all is vanity.
3 Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?	3 What hath a man more of all his labour, that he taketh under the sun?
4 Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.	4 One generation passeth away, and another generation cometh: but the earth standeth for ever.
5 Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.	5 The sun riseth, and goeth down, and returneth to his place: and there rising again,
6 Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.	6 Maketh his round by the south, and turneth again to the north: the spirit goeth forward surveying all places round about, and returneth to his circuits.
7 Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.	7 All the rivers run into the sea, yet the sea doth not overflow: unto the place from whence the rivers come, they return, to flow again.
8 Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.	8 All things are hard: man cannot explain them by word. The eye is not filled with seeing, neither is the ear filled with hearing.
9 Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.	9 What is it that hath been? the same thing that shall be. What is it that hath been done? the same that shall be done.
10 Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.	10 Nothing under the sun is new, neither is any man able to say: Behold this is new: for it hath already gone before in the ages that were before us.
11 Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.	11 There is no remembrance of former things: nor indeed of those things which hereafter are to come, shall there be any remembrance with them that shall be in the latter end.
12 Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.	12 I Ecclesiastes was king over Israel in Jerusalem,
13 Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.	13 And I proposed in my mind to seek and search out wisely concerning all things that are done under the sun. This painful occupation hath God given to the children of men, to be exercised therein.
14 Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.	14 I have seen all things that are done under the sun, and behold all is vanity, and vexation of spirit.
15 Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.	15 The perverse are hard to be corrected, and the number of fools is infinite.
16 Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.	16 I have spoken in my heart, saying: Behold I am become great, and have gone beyond all in wisdom, that were before me in Jerusalem: and my mind hath contemplated many things wisely, and I have learned.
17 Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,	17 And I have given my heart to know prudence, and learning, and errors, and folly: and I have perceived that in these also there was labour, and vexation of spirit,
18 бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.	18 Because In much wisdom there is much indignation: and he that addeth knowledge, addeth also labour.