Йова 6

Біблія	LA SACRA BIBBIA
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Allora Giobbe prese la parola e disse:
2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!	2 "Oh, se si potesse pesare il mio cruccio e si mettesse sulla bilancia la mia sventura,
3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.	3 certamente sarebbe più pesante della rena del mare! Per questo le mie parole sono confuse.
4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.	4 Sì, le frecce dell'Onnipotente mi stanno infitte, il mio spirito ne succhia il veleno e i terrori di Dio mi si schierano contro.
5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?	5 Raglia forse l'asino selvatico di fronte all'erba o muggisce il bue innanzi al foraggio?
6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?	6 Si mangia forse senza sale cibo insipido, o che gusto c'è nella chiara d'uovo?
7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.	7 Ciò che mi rifiutavo di toccare è ora il mio cibo nauseante.
8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,	8 Oh, se si realizzasse il mio desiderio, e Dio mi concedesse ciò che spero!
9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!	9 Volesse Iddio schiacciarmi, stendere la sua mano e sopprimermi!
10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!	10 Sarebbe per me un conforto, salterei di gioia nell'angoscia senza pietà, per non aver rinnegato le sentenze del Santo.
11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?	11 Qual è la mia forza per poter resistere? O qual è la mia fine per prolungare la mia vita?
12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?	12 E' forse la mia forza quella delle pietre, e la mia carne è forse di bronzo?
13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?	13 Non è forse vero che non incontro aiuto per me, e ogni soccorso mi è precluso?
14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.	14 L'uomo disfatto ha diritto alla pietà del suo prossimo, anche se avesse abbandonato il timore dell'Onnipotente.
15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,	15 I miei fratelli mi hanno tradito come un torrente, come l'alveo dei rivi che scompaiono.
16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.	16 Erano gonfi allo sciogliersi del ghiaccio, quando su di essi fondevano le nevi,
17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.	17 ma al tempo della siccità svaniscono e con l'arsura scompaiono dai loro letti.
18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.	18 Le carovane dèviano dalle loro piste, avanzano nel deserto e si perdono.
19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,	19 Le carovane di Teman fissano attente (il loro corso), i convogli di Seba contano sui torrenti;
20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.	20 però rimangono delusi per aver sperato, e quando arrivano rimangono confusi.
21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.	21 Ebbene, così siete ora voi per me: vedete che faccio orrore e avete paura.
22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!	22 Vi ho forse detto: "Datemi qualche cosa" o "dei vostri beni fatemi un regalo"
23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —	23 o "liberatemi dalle mani del nemico" o "riscattatemi dal potere dei violenti"?
24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!	24 Istruitemi e starò in silenzio, fatemi conoscere in che cosa ho sbagliato.
25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?	25 Sarebbero forse offensive le parole giuste? Ma che cosa provano i vostri argomenti?
26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!	26 Pensate forse voi di criticare parole, un discorso che un disperato ha disperso al vento?
27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.	27 Giungereste fino a tirare a sorte un orfano e mettere in vendita il vostro amico.
28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!	28 Ed ora, degnatevi di volgervi verso di me; certo, non vi mentirò in faccia.
29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!	29 Ripensateci, di grazia, non si faccia ingiustizia! Ricordatevi ancora; è in causa la mia innocenza.
30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»	30 C'è forse iniquità sulle mie labbra? O il mio palato non distingue più le sventure?