Йова 6

Біблія	NOVA VULGATA
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Respondens autem Iob dixit:
2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!	2 “ Utinam appenderetur aegritu do mea, et calamitatem meam assumerent in statera!
3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.	3 Nunc vero arena maris haec gravior apparet, inde verbis meis haesito.
4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.	4 Quia sagittae Omnipotentis in me sunt, quarum venenum ebibit spiritus meus; et terrores Dei militant contra me.
5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?	5 Numquid rugiet onager, cum habueritherbam? Aut mugiet bos, cum ante praesepe plenum steterit?
6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?	6 Aut poterit comedi insulsum, quod non est sale conditum? Aut poterit gustari herba insulsa?
7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.	7 Quae prius nolebat tangere anima mea, nunc prae angustia cibi mei sunt.
8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,	8 Quis det, ut veniat petitio mea, et, quod exspecto, tribuat mihi Deus?
9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!	9 Utinam Deus me conterat; solvat manum suam et succidat me!
10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!	10 Et haec mihi sit consolatio, et exsultabo vel in pavore, qui non parcat, nec celabo sermones Sancti.
11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?	11 Quae est enim fortitudo mea, ut sustineam? Aut quis finis meus, ut patienter agam?
12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?	12 Num fortitudo lapidum, fortitudo mea? Num caro mea aenea est?
13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?	13 An non est auxilium mihi in me, et virtus quoque remota est a me?
14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.	14 Qui tollit ab amico suo misericordiam, timorem Omnipotentis derelinquit.
15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,	15 Fratres mei mentiti sunt me sicut alveus torrentium, qui evanescunt
16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.	16 nigrescentes glacie, cum ingruit super eos nix.
17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.	17 Tempore, quo diffluunt, arescunt et, ut incaluerit, solvuntur de loco suo.
18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.	18 Deflectunt viatorum turmae de viis suis, ascendentes per desertum pereunt.
19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,	19 Commeatus Thema consideraverunt, viatores Saba speraverunt in eis.
20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.	20 Confusi sunt, quia speraverunt; venerunt eo usque, et pudore cooperti sunt.
21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.	21 Ita nunc vos facti estis mihi; videntes plagam meam, timetis.
22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!	22 Numquid dixi: Afferte mihi et de substantia vestra donate mihi?
23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —	23 vel: Liberate me de manu hostis et de manu robustorum eruite me?
24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!	24 Docete me, et ego tacebo, et, si quid forte ignoravi, instruite me.
25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?	25 Quare detraxistis sermonibus veritatis, cum e vobis nullus sit, qui possit arguere me?
26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!	26 Ad increpandum tantum eloquia concinnatis, sed in ventum verba desperati.
27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.	27 Super pupillum irruitis et subvertere nitimini amicum vestrum.
28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!	28 Nunc, quaeso, convertimini ad me, et in faciem vestram non mentiar.
29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!	29 Revertite! Nulla erit improbitas. Revertite! Adhuc praesens adest iustitia mea.
30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»	30 Estne in lingua mea improbitas? An palatum meum non discernit nequitiam?