Йова 6

Біблія	DIODATI
1 Заговорив Іов і мовив:	1 E GIOBBE rispose e disse:
2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!	2 Fosse pur lo sdegno mio ben pesato, E fosse parimente la mia calamità levata in una bilancia!
3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.	3 Perciocchè ora sarebbe trovata più pesante che la rena del mare; E però le mie parole vanno all’estremo.
4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.	4 Perchè le saette dell’Onnipotente sono dentro di me, E lo spirito mio ne beve il veleno; Gli spaventi di Dio sono ordinati in battaglia contro a me.
5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?	5 L’asino salvatico raglia egli presso all’erba? Il bue mugghia egli presso alla sua pastura?
6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?	6 Una cosa insipida si mangia ella senza sale? Evvi sapore nella chiara ch’è intorno al torlo dell’uovo?
7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.	7 Le cose che l’anima mia avrebbe ricusate pur di toccare Sono ora i miei dolorosi cibi
8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,	8 Oh! venisse pur quel ch’io chieggio, e concedessemi Iddio quel ch’io aspetto!
9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!	9 E piacesse a Dio di tritarmi, Di sciorre la sua mano, e di disfarmi!
10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!	10 Questa sarebbe pure ancora la mia consolazione, Benchè io arda di dolore, e ch’egli non mi risparmi, Che io non ho nascoste le parole del Santo.
11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?	11 Quale è la mia forza, per isperare? E quale è il termine che mi è posto, per prolungar l’aspettazione dell’anima mia?
12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?	12 La mia forza è ella come la forza delle pietre? La mia carne è ella di rame?
13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?	13 Non è egli così che io non ho più alcun ristoro in me? E che ogni modo di sussistere è cacciato lontan da me?
14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.	14 Benignità dovrebbe essere usata dall’amico inverso colui ch’è tutto strutto; Ma esso ha abbandonato il timor dell’Onnipotente,
15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,	15 I miei fratelli mi hanno fallito, a guisa di un ruscello, Come rapidi torrenti che trapassano via;
16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.	16 I quali sono scuri per lo ghiaccio; E sopra cui la neve si ammonzicchia;
17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.	17 Ma poi, al tempo che corrono, vengono meno, Quando sentono il caldo, spariscono dal luogo loro.
18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.	18 I sentieri del corso loro si contorcono, Essi si riducono a nulla, e si perdono.
19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,	19 Le schiere de’ viandanti di Tema li riguardavano, Le carovane di Seba ne aveano presa speranza;
20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.	20 Ma si vergognano di esservisi fidati; Essendo giunti fin là, sono confusi.
21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.	21 Perciocchè ora voi siete venuti a niente; Avete veduta la ruina, ed avete avuta paura
22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!	22 Vi ho io detto: Datemi, E fate presenti delle vostre facoltà per me?
23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —	23 E liberatemi di man del nemico, E riscuotetemi di man de’ violenti?
24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!	24 Insegnatemi, ed io mi tacerò; E ammaestratemi, se pure ho errato in qualche cosa.
25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?	25 Quanto son potenti le parole di dirittura! E che potrà in esse riprendere alcun di voi?
26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!	26 Stimate voi che parlare sia convincere? E che i ragionamenti di un uomo che ha perduta ogni speranza non sieno altro che vento?
27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.	27 E pure ancora voi vi gittate addosso all’orfano, E cercate di far traboccare il vostro amico.
28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!	28 Ora dunque piacciavi riguardare a me, E se io mento in vostra presenza.
29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!	29 Deh! ravvedetevi; che non siavi iniquità; Da capo, il dico, ravvedetevi, io son giusto in questo affare.
30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»	30 Evvi egli iniquità nella mia lingua? Il mio palato non sa egli discerner le cose perverse?