| 1 Заговорив Іов і мовив: | 1 ויען איוב ויאמר |
| 2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати? | 2 עד אנה תוגיון נפשי ותדכאונני במלים |
| 3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати. | 3 זה עשר פעמים תכלימוני לא תבשו תהכרו לי |
| 4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться. | 4 ואף אמנם שגיתי אתי תלין משוגתי |
| 5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу, | 5 אם אמנם עלי תגדילו ותוכיחו עלי חרפתי |
| 6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю. | 6 דעו אפו כי אלוה עותני ומצודו עלי הקיף |
| 7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду! | 7 הן אצעק חמס ולא אענה אשוע ואין משפט |
| 8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму. | 8 ארחי גדר ולא אעבור ועל נתיבותי חשך ישים |
| 9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене. | 9 כבודי מעלי הפשיט ויסר עטרת ראשי |
| 10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває. | 10 יתצני סביב ואלך ויסע כעץ תקותי |
| 11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає. | 11 ויחר עלי אפו ויחשבני לו כצריו |
| 12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій. | 12 יחד יבאו גדודיו ויסלו עלי דרכם ויחנו סביב לאהלי |
| 13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене. | 13 אחי מעלי הרחיק וידעי אך זרו ממני |
| 14 | 14 חדלו קרובי ומידעי שכחוני |
| 15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився. | 15 גרי ביתי ואמהתי לזר תחשבני נכרי הייתי בעיניהם |
| 16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу. | 16 לעבדי קראתי ולא יענה במו פי אתחנן לו |
| 17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона, | 17 רוחי זרה לאשתי וחנתי לבני בטני |
| 18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене. | 18 גם עוילים מאסו בי אקומה וידברו בי |
| 19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене. | 19 תעבוני כל מתי סודי וזה אהבתי נהפכו בי |
| 20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби. | 20 בעורי ובבשרי דבקה עצמי ואתמלטה בעור שני |
| 21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась! | 21 חנני חנני אתם רעי כי יד אלוה נגעה בי |
| 22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом? | 22 למה תרדפני כמו אל ומבשרי לא תשבעו |
| 23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді! | 23 מי יתן אפו ויכתבון מלי מי יתן בספר ויחקו |
| 24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки! | 24 בעט ברזל ועפרת לעד בצור יחצבון |
| 25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом. | 25 ואני ידעתי גאלי חי ואחרון על עפר יקום |
| 26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога. | 26 ואחר עורי נקפו זאת ומבשרי אחזה אלוה |
| 27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє! | 27 אשר אני אחזה לי ועיני ראו ולא זר כלו כליתי בחקי |
| 28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? — | 28 כי תאמרו מה נרדף לו ושרש דבר נמצא בי |
| 29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.» | 29 גורו לכם מפני חרב כי חמה עונות חרב למען תדעון שדין |