Йова 19

Біблія	VULGATA
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Respondens autem Job, dixit :
2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?	2 Usquequo affligitis animam meam, et atteritis me sermonibus ?
3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.	3 En decies confunditis me, et non erubescitis opprimentes me.
4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.	4 Nempe etsi ignoravi, mecum erit ignorantia mea.
5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,	5 At vos contra me erigimini, et arguitis me opprobriis meis.
6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.	6 Saltem nunc intelligite quia Deus non æquo judicio afflixerit me, et flagellis suis me cinxerit.
7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду!	7 Ecce clamabo, vim patiens, et nemo audiet ; vociferabor, et non est qui judicet.
8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.	8 Semitam meam circumsepsit, et transire non possum : et in calle meo tenebras posuit.
9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.	9 Spoliavit me gloria mea, et abstulit coronam de capite meo.
10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.	10 Destruxit me undique, et pereo : et quasi evulsæ arbori abstulit spem meam.
11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.	11 Iratus est contra me furor ejus, et sic me habuit quasi hostem suum.
12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.	12 Simul venerunt latrones ejus, et fecerunt sibi viam per me, et obsederunt in gyro tabernaculum meum.
13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.	13 Fratres meos longe fecit a me, et noti mei quasi alieni recesserunt a me.
14	14 Dereliquerunt me propinqui mei, et qui me noverant obliti sunt mei.
15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.	15 Inquilini domus meæ et ancillæ meæ sicut alienum habuerunt me, et quasi peregrinus fui in oculis eorum.
16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.	16 Servum meum vocavi, et non respondit : ore proprio deprecabar illum.
17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,	17 Halitum meum exhorruit uxor mea, et orabam filios uteri mei.
18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.	18 Stulti quoque despiciebant me : et cum ab eis recessissem, detrahebant mihi.
19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.	19 Abominati sunt me quondam consiliarii mei, et quem maxime diligebam, aversatus est me.
20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.	20 Pelli meæ, consumptis carnibus, adhæsit os meum, et derelicta sunt tantummodo labia circa dentes meos.
21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!	21 Miseremini mei, miseremini mei saltem vos, amici mei, quia manus Domini tetigit me.
22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?	22 Quare persequimini me sicut Deus, et carnibus meis saturamini ?
23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!	23 Quis mihi tribuat ut scribantur sermones mei ? quis mihi det ut exarentur in libro
24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки!	24 stylo ferreo et plumbi lamina, vel celte sculpantur in silice ?
25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.	25 Scio enim quod redemptor meus vivit, et in novissimo die de terra surrecturus sum :
26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.	26 et rursum circumdabor pelle mea, et in carne mea videbo Deum meum :
27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!	27 quem visurus sum ego ipse, et oculi mei conspecturi sunt, et non alius : reposita est hæc spes mea in sinu meo.
28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? —	28 Quare ergo nunc dicitis : Persequamur eum, et radicem verbi inveniamus contra eum ?
29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»	29 Fugite ergo a facie gladii, quoniam ultor iniquitatum gladius est : et scitote esse judicium.