Йова 15

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:	1 Elifaz Temanac progovori tad i reče:
2 «Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, | сповняє своє нутро східнім вітром,	2 »Zar šupljom naukom odgovara mudrac i vjetrom istočnim trbuh napuhuje?
3 сперечаючись недоречними словами, | промовами, в яких немає користи?	3 Zar on sebe brani riječima ispraznim, besjedama koje ničem ne koriste?
4 Ти навіть відкидаєш богобоязливість, | і касуєш побожність перед Богом.	4 Još više ti činiš: ništiš strah od Boga, pred njegovim licem pribranost ukidaš.
5 Твоя вина навчає уста твої, | ти вибираєш бесіду лукавих,	5 Tvoje riječi krivicu tvoju odaju, poslužio si se jezikom lukavih,
6 тим і осуджує тебе рот твій, а не я! | І власні твої уста свідчать проти тебе.	6 vlastita te usta osuđuju, ne ja, protiv tebe same ti usne svjedoče.
7 Хіба ти перший з людей народився, | побачив світ перед горбами?	7 Zar si prvi čovjek koji se rodio? Zar si na svijet prije bregova došao?
8 Хіба ти слухав Божої наради, | присвоїв собі мудрість?	8 Zar si tajne Božje ti prisluškivao i mudrost čitavu za se prisvojio?
9 Що знаєш ти, чого б ми не знали? | Що розумієш, чого б ми не розуміли?	9 Što ti znadeš a da i mi ne znamo, što ti razumiješ, a da to ne shvaćamo?
10 Є сивий та старий також між нами, | що перейшов віком і твого батька.	10 Ima među nama i sijedih i starih kojima je više ljeta no tvom ocu.
11 Хіба для тебе мала річ — Божа втіха | та тихе слово, сказане до тебе?	11 Zar su ti utjehe Božje premalene i blage riječi upućene tebi?
12 Чого пориває тебе твоє серце? | Чому очима гордо позираєш,	12 Što te srce tvoje tako slijepo goni i što tako divlje prevrćeš očima
13 коли звертаєш проти Бога гнів твій | і твоїм ротом верзеш такі речі?	13 kad proti Bogu jarost svoju okrećeš, a iz usta takve riječi ti izlaze!
14 Що таке людина, щоб була чистою? | Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?	14 Što je čovjek da bi čist mogao biti? Zar je itko rođen od žene pravedan?
15 Якщо й своїм святим не йме він віри, | і небеса нечисті перед його очима,	15 Gle, ni u svece se On ne pouzdava, oku njegovu ni nebesa čista nisu,
16 оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п’є беззаконня.	16 a kamoli to biće gadno i buntovno, čovjek što k’o vodu pije opačinu!
17 Я поясню тобі, мене послухай! | Я оповім те, що сам я бачив,	17 Mene sad poslušaj, poučit’ te hoću, što god sâm vidjeh, ispričat’ ti želim,
18 що оповідають мудрі, | не таївши нічого, за предками своїми.	18 i ono što naučavahu mudraci ne tajeć’ što su primili od pređa
19 Їм одним земля дана була, | і ні один чужинець не скитався між ними.	19 kojima je zemlja ova bila dana kamo tuđin nije nikada stupio.
20 Поки віку у злого — себе самого мучить; | протягом призначених гнобителеві літ	20 Zlikovac se muči cijelog svoga vijeka, nasilniku već su ljeta odbrojena.
21 жахливий крик лунає у його вухах; | серед повного спокою на нього нападає грабіжник.	21 Krik strave svagda mu u ušima ječi, dok miruje, na njeg baca se razbojnik.
22 Не сподівається, що повернеться із пітьми, | і всюди меч перед собою бачить.	22 Ne nada se da će izbjeći tminama i znade dobro da je maču namijenjen,
23 Його кидають на їжу коршакові. | Він знає, що над ним біда нависла.	23 strvinaru da je kao plijen obećan. On znade da mu se dan propasti bliži.
24 День темряви його жахає, | нужда й тіснота на нього насідають, | немов той цар, готовий кинутись до бою.	24 Nemir i tjeskoba na njeg navaljuju, k’o kralj spreman na boj na nj se obaraju.
25 Він здіймав свою руку проти Бога, | він хоробрував із Всемогутнім.	25 On je protiv Boga podizao ruku, usuđivao se prkosit’ Svesilnom.
26 З випростаною шиєю біг проти нього | захоронений грубими щитами.	26 Ohola je čela na njega srljao, iza štita debela dobro zaklonjen.
27 Обличчя його набрякло салом, | боки поросли жиром.	27 Lice mu bijaše obloženo salom a bokovi pretilinom otežali.
28 Він жив у зруйнованих містах, | у домах, де ніхто більше не жив, | бо вони були готові завалитись.	28 Razrušene je zaposjeo gradove i kućišta nastanio napuštena. Srušit će se ono što za sebe sazda;
29 Не забагатіє він, розвіється його достаток, | і не простягнеться його тінь по країні.	29 cvasti mu neće, već rasuti se blago, sjena mu se neće po zemlji širiti.
30 Він не втече від мороку, | вогонь спалить його ніжне галуззя, | а цвіт його обіб’є вітер.	30 On se tami više izmaknuti neće, opržit će oganj njegove mladice, u dahu plamenih usta nestat će ga.
31 Нехай не покладається на свій зріст високий, | знаємо бо, що то — марнота.	31 U taštinu svoju neka se ne uzda, jer će mu ispraznost biti svom nagradom.
32 Віття його зів’яне передчасно, | його галуззя не буде зеленіти.	32 Prije vremena će svenut’ mu mladice, grane mu se nikad neće zazelenjet’.
33 Мов виноградина, він скине недоспілі грона | і, наче маслина, цвіт свій зронить.	33 Kao loza, grozd će stresat’ svoj nezreo, poput masline pobacit će cvatove.
34 Так! Кодло нечестивого буде безплідне, | і вогонь пожере шатра продажних.	34 Da, bezbožničko je jalovo koljeno, i vatra proždire šator podmitljivca.
35 Хто зачав зло, той породить нещастя; | нутро його готує злуду».	35 Koji zlom zanesu, rađaju nesreću i prijevaru nose u utrobi svojoj.«