Йова 15

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:	1 Élifaz de Téman prit alors la parole:
2 «Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, | сповняє своє нутро східнім вітром,	2 Un savoir aussi creux, est-ce la réponse d’un sage: rien qu’un vent d’est, et le voilà rempli!
3 сперечаючись недоречними словами, | промовами, в яких немає користи?	3 Il parle, et ce sont des critiques négatives, des mots qui n’apportent rien.
4 Ти навіть відкидаєш богобоязливість, | і касуєш побожність перед Богом.	4 Voilà que tu renverses la sainte crainte, tu ne veux plus penser à la manière de Dieu.
5 Твоя вина навчає уста твої, | ти вибираєш бесіду лукавих,	5 Ton fond mauvais te fait parler, et te fournit des raisons paradoxales.
6 тим і осуджує тебе рот твій, а не я! | І власні твої уста свідчать проти тебе.	6 Ce sont tes mots qui te condamnent, pas moi, ta propre bouche témoigne contre toi!
7 Хіба ти перший з людей народився, | побачив світ перед горбами?	7 Es-tu né le premier dans l’espèce humaine, venu au jour quand les montagnes n’étaient pas?
8 Хіба ти слухав Божої наради, | присвоїв собі мудрість?	8 Quand Dieu décidait, étais-tu là pour entendre, as-tu fais main basse sur la sagesse?
9 Що знаєш ти, чого б ми не знали? | Що розумієш, чого б ми не розуміли?	9 Que sais-tu que nous ne sachions? Comprends-tu des choses qui nous échappent?
10 Є сивий та старий також між нами, | що перейшов віком і твого батька.	10 Dans notre camp sont nos aînés, les anciens: ils seraient plus âgés que ton père.
11 Хіба для тебе мала річ — Божа втіха | та тихе слово, сказане до тебе?	11 Tu ne veux donc pas des consolations de Dieu et des paroles qu’on te dit gentiment?
12 Чого пориває тебе твоє серце? | Чому очима гордо позираєш,	12 Pourquoi réagir avec tant de passion, pourquoi ces regards égarés,
13 коли звертаєш проти Бога гнів твій | і твоїм ротом верзеш такі речі?	13 pour te défouler contre Dieu et déblatérer sans aucune retenue?
14 Що таке людина, щоб була чистою? | Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?	14 Un humain pourrait-il prétendre qu’il est pur? peut-il se justifier, celui qui naît d’une femme?
15 Якщо й своїм святим не йме він віри, | і небеса нечисті перед його очима,	15 À ses anges même Dieu ne fait pas confiance; la voûte cristalline n’est pas pure à ses yeux.
16 оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п’є беззаконня.	16 Que dire de cet être écœurant, corrompu, qui boit l’injustice comme l’eau?
17 Я поясню тобі, мене послухай! | Я оповім те, що сам я бачив,	17 Écoute-moi, je veux t’instruire; je vais te raconter ce que j’ai vu.
18 що оповідають мудрі, | не таївши нічого, за предками своїми.	18 Voici ce qu’enseignent les sages: ce qu’ils nous disent, le tenant de leurs pères,
19 Їм одним земля дана була, | і ні один чужинець не скитався між ними.	19 ces hommes à qui le pays fut donné loin de toute présence étrangère:
20 Поки віку у злого — себе самого мучить; | протягом призначених гнобителеві літ	20 c’est un tourment que la vie du méchant, les années auxquelles a droit le violent.
21 жахливий крик лунає у його вухах; | серед повного спокою на нього нападає грабіжник.	21 Il entend sans cesse des propos alarmistes: est-il en paix? les pillards vont l’assaillir,
22 Не сподівається, що повернеться із пітьми, | і всюди меч перед собою бачить.	22 plus moyen d’échapper aux ténèbres, il en est sûr, son destin c’est l’épée,
23 Його кидають на їжу коршакові. | Він знає, що над ним біда нависла.	23 après quoi il sera la proie des vautours, il sent que le jour fatal est proche: il est là!
24 День темряви його жахає, | нужда й тіснота на нього насідають, | немов той цар, готовий кинутись до бою.	24 Détresse et angoisse: c’est l’épouvante; attaqué par un roi, son mal ne serait pas pire.
25 Він здіймав свою руку проти Бога, | він хоробрував із Всемогутнім.	25 Mais voilà: il levait le poing contre Dieu, face au Tout-Puissant il jouait au brave.
26 З випростаною шиєю біг проти нього | захоронений грубими щитами.	26 Il s’élançait contre lui, tête baissée, s’abritant derrière un gros bouclier,
27 Обличчя його набрякло салом, | боки поросли жиром.	27 on lui voyait une face bouffie, la ceinture alourdie de graisse.
28 Він жив у зруйнованих містах, | у домах, де ніхто більше не жив, | бо вони були готові завалитись.	28 Il s’était établi en des villes détruites, avec des maisons où nul n’habite, toujours en danger de s’écrouler.
29 Не забагатіє він, розвіється його достаток, | і не простягнеться його тінь по країні.	29 Mais il ne s’y fera pas riche! Sa fortune ne tiendra pas, il ne couvrira pas le pays de son ombre.
30 Він не втече від мороку, | вогонь спалить його ніжне галуззя, | а цвіт його обіб’є вітер.	30 Il n’échappera pas aux ténèbres, le feu dessèchera ses tiges vertes, le vent emportera sa fleur.
31 Нехай не покладається на свій зріст високий, | знаємо бо, що то — марнота.	31 Il a su s’élever: qu’il ne s’y fie pas, nous savons que c’est pure apparence.
32 Віття його зів’яне передчасно, | його галуззя не буде зеленіти.	32 Ses rejetons se flétriront avant le jour, sa ramure ne reverdira pas.
33 Мов виноградина, він скине недоспілі грона | і, наче маслина, цвіт свій зронить.	33 Comme pour la vigne ses fruits verts se perdront, comme l’olivier il laissera tomber ses fleurs.
34 Так! Кодло нечестивого буде безплідне, | і вогонь пожере шатра продажних.	34 Oui, le parti des impies est stérile, et les corrompus, le feu dévore leurs tentes.
35 Хто зачав зло, той породить нещастя; | нутро його готує злуду».	35 Qui a conçu du Mal enfante le malheur; son propre ventre lui mûrit sa déception.