І Макавеїв 10

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Року 160 Олександер Епіфан, син Антіоха, прибув на кораблі й зайняв Птолемаїду, де його прийняли, і став він царем.	1 En l’an 160, Alexandre, fils d’Antiocus Épiphane, se mit en campagne et occupa Ptolémaïs. Il y fut bien reçu et il y commença son règne.
2 Почувши цар Димитрій про те, зібрав велику, силу війська й вийшов проти нього на війну.	2 Aussitôt connue la nouvelle, le roi Démétrius réunit une armée très puissante et partit en guerre contre lui.
3 Димитрій вислав до Йонатана лист, написаний мирними словами, щоб підлеститись йому,	3 Démétrius envoya à Jonathan des lettres amicales où il lui promettait de le combler d’honneurs.
4 бо він собі так думав: «Поспішімся укласти мир з ним раніш, ніж він укладе його проти нас із Олександром,	4 Il se disait en effet: “Faisons vite la paix avec ces hommes-là avant qu’ils ne la fassent avec Alexandre contre nous,
5 він бо згадає усе те зло, що ми накоїли йому, його братам та народові.»	5 car sûrement Jonathan n’a pas oublié tout le mal que nous lui avons fait ainsi qu’à ses frères et à sa nation.”
6 І дав йому владу збирати військо, кувати зброю, називати себе його союзником, а й наказав повернути йому його закладників, що були у твердині.	6 Il donna même à Jonathan l’autorisation de lever une armée, de fabriquer des armes, de se présenter comme son allié, et il ordonna de lui rendre les otages enfermés dans la Citadelle.
7 Йонатан пішов у Єрусалим прочитати лист перед усім народом і тими, що були у твердині.	7 Jonathan arriva donc à Jérusalem et lut le message devant tout le peuple et devant les hommes de la Citadelle.
8 Огорнув їх великий страх, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо,	8 Lorsqu’ils entendirent que le roi l’autorisait à lever des troupes, les gens de la Citadelle eurent grand peur.
9 і залога, що була у кріпості, видала Йонатанові закладників, а він віддав їх батькам їхнім.	9 Ils rendirent donc les otages à Jonathan qui les rendit à leurs parents.
10 І Йонатан замешкав у Єрусалимі й заходився відбудовувати та поновлювати місто.	10 Jonathan s’installa à Jérusalem et commença à rebâtir et à réparer la ville.
11 Він звелів будівничим вивести мури й оточити Сіон-гору тесовим каменем, щоб її укріпити, і вони так зробили.	11 Il donna en particulier des instructions aux entrepreneurs de travaux pour reconstruire le rempart et le pourtour du mont Sion avec des pierres de taille, pour que ce soit une défense; c’est ce que l’on fit.
12 І повтікали чужинці, що були у твердинях, збудованих Вакхидом;	12 Les étrangers qui occupaient les forteresses construites par Bakidès prirent la fuite:
13 кожний з них покидав своє місце й повертався у свій край.	13 ils abandonnèrent leur poste et s’en retournèrent dans leur pays.
14 Лише у Бетсурі зостались деякі з тих, що покинули закон та заповіді: був бо то їхній притулок.	14 À Beth-Sour cependant, on laissa quelques hommes qui avaient abandonné la Loi et les préceptes, on le considéra comme un lieu de refuge.
15 Цар Олександер зачув про ті обіцянки, які Димитрій послав був до Йонатана. Йому оповідали й про війни та про подвиги, що їх він з братами вчинив, і труди, яких вони зазнали,	15 Le roi Alexandre apprit les promesses que Démétrius avait faites à Jonathan; on lui raconta les guerres et les exploits dans lesquels lui et ses frères s’étaient distingués, ainsi que les épreuves qu’ils avaient endurées.
16 тоді і промовив: «Хіба ж ми знайдемо другого такого? Зробімо його нашим другом і союзником!»	16 Alors le roi s’écria: “Trouverons-nous jamais un homme comme lui? Faisons de lui notre ami et notre allié.”
17 І написав до нього і вислав йому листи такого змісту:	17 Il lui écrivit donc une lettre ainsi rédigée:
18 «Цар Олександер братові Йонатанові, привіт!	18 “Le roi Alexandre salue son frère Jonathan.
19 Ми чули про тебе, що ти муж сильний і гідний стати нашим другом.	19 On nous a fait savoir que tu es un homme de grande valeur, tu mérites de devenir notre ami.
20 Тим ми й настановляємо тебе сьогодні первосвящеником твого народу та дозволяємо тобі називатися другом царським — і вислав йому багряницю та золотий вінець, — щоб ти пильнував наших справ і плекав дружбу з нами.»	20 C’est pourquoi nous faisons de toi aujourd’hui le grand prêtre de ta nation, et nous te donnons le titre d’Ami du roi - en même temps il lui envoyait le manteau de pourpre et la couronne d’or - ainsi tu seras l’un des nôtres et tu nous garderas ton amitié.”
21 І одягнувся Йонатан у святу одежу, сьомого місяця, 160 року, на свято Кучок, і назбирав війська й наготував зброї.	21 Voilà comment, au septième mois de l’an 160, pour la fête des Tentes, Jonathan revêtit les habits sacrés; il rassembla des troupes et fabriqua beaucoup d’armes.
22 Почувши про все те, Димитрій засмутився й мовив:	22 Démétrius fut très contrarié de tout cela:
23 «Що ми вчинили? Таж Олександер випередив нас, заприязнившись із Юдеями, щоб скріпитися!	23 “Qu’avons-nous fait? dit-il, Alexandre a été plus vite que nous pour se gagner l’amitié des Juifs et renforcer sa position.
24 Я теж їм напишу потішливими словами, обіцяючи їм пошану та гостинці, щоб вони стали мені на допомогу.»	24 Moi aussi je vais leur écrire et les persuader en leur offrant des honneurs et des bénéfices, pour qu’ils viennent à mon aide.”
25 І вислав їм такий лист: «Цар Димитрій народові юдейському, привіт!	25 Il leur écrivit donc ceci: “Le roi Démétrius salue la nation des Juifs.
26 Що ви дотримали договір з нами, залишились у нашій дружбі й не пристали до ворогів наших, почули ми про те й звеселились.	26 Vous avez respecté les accords passés avec nous et vous nous avez gardé votre amitié au lieu de passer du côté de nos ennemis: nous l’avons appris et nous en sommes très heureux.
27 Тож нині бережіть і надалі твердо вашу нам вірність, а ми вам відплатимо добром за те все, що ви нам чините.	27 Restez-nous donc fidèles et nous saurons récompenser ce que vous faites pour nous.
28 Ми дамо вам багато полегш й подаруємо гостинців.	28 Nous vous déchargerons de beaucoup d’obligations et nous vous ferons des faveurs.
29 Я вже тепер відпускаю вам і звільняю всіх юдеїв від податків, від податку соляного та коронного.	29 Dès aujourd’hui, je dispense tous les Juifs et je leur fais remise des impôts, des droits sur le sel et de la taxe royale.
30 Щождо третини посіву та половини плодів з дерев, які мені належить узяти, то я віднині й надалі їх відпускаю, не буду їх брати з Юдеї та трьох округ, що були приділені до неї, з Самарії та Галилеї, віднині й на ввесь прийдешній час.	30 Le tiers des produits du sol et la moitié des fruits des arbres qui jusqu’ici me revenaient, je cesse de les prélever dès aujourd’hui et pour toujours dans le pays de Juda et les trois districts de la Samarie-Galilée qui lui sont annexés.
31 Єрусалим хай буде святим містом, вільним від податків, а й його околиці, його десятини та приноси.	31 Jérusalem sera une ville sainte, dispensée de dîmes et de droits de même que sa banlieue.
32 Я зрікаюся й влади над твердинею в Єрусалимі й передаю її первосвященикові, щоб він у ній поставив залогу, яку захоче, для її оборони.	32 Je renonce à la possession de la Citadelle de Jérusalem et je la donne au grand prêtre; il choisira lui-même les hommes chargés de la garder.
33 Усіх юдеїв, як далеко б вони не потрапили з Юдеї в полон, на всіх границях мого царства, я випускаю на свободу, без викупу. Я всіх звільняю від податків, навіть тваринних.	33 Je rends la liberté sans rançon à toute personne d’origine juive emmenée en dehors du pays de Juda et maintenant captive où que ce soit dans mon royaume. Tous seront dispensés d’impôts, même sur les bêtes.
34 Свята всі й суботи, нові місяці та дні, призначені для богослужби, три дні перед святом і три по святі, — усі нехай будуть днями пільги та полегш для юдеїв, що живуть у моїм царстві,	34 Je veux que toutes les fêtes, les sabbats, les nouvelles lunes, les jours fixés par la Loi et les trois jours qui précèdent et qui suivent, soient des jours où l’on remettra les dettes et les droits d’octroi pour tous les Juifs de mon royaume.
35 і ніхто не буде мати права коїти що-небудь і докучати комусь із них У будь-якій справі.	35 Durant ces jours personne ne pourra exiger un paiement ou inquiéter un Juif pour quelque affaire que ce soit.
36 І царське військо буде навербоване з 30 000 юдеїв-воїнів, які одержать платню, що належиться всім царським військам.	36 Les armées royales recruteront parmi les Juifs jusqu’à 30 000 soldats qui recevront la même solde que les autres troupes du roi.
37 З них деяких поставлять по видатніших царських твердинях, а з-поміж цих будуть поставлені на довірочні служби в царстві. Дозорці їхні та їхні начальники будуть з-поміж них вибирані, і вони житимуть за своїми законами так, як наказав цар у Юдеї.	37 On en placera dans les forteresses royales les plus importantes, ainsi que dans les emplois de confiance du royaume. Ceux qui veilleront sur eux et leurs chefs sortiront de leurs rangs et vivront selon leur Loi, comme le roi en a donné l’ordre pour tout le pays de Juda.
38 А ті три округи, що були від Самарії приділені до Юдеї, будуть становити частину Юдеї, щоб залежали від одного й не слухали ніякої іншої влади, крім первосвященика.	38 Les trois districts qui ont été rattachés à la Judée aux dépens de la province de Samarie, seront annexés à la Judée; on les regardera comme relevant d’un seul homme, n’obéissant à personne d’autre que le grand prêtre.
39 Птолемаїду з її околицями я дарую святині, що в Єрусалимі, на покриття видатків храму.	39 Je donne la ville de Ptolémaïs et le territoire qui s’y rattache au Temple de Jérusalem pour assurer les dépenses nécessitées par le culte.
40 Крім того, я дам щороку 15 000 шеклів срібла з царських скарбниць, а ці гроші мають бути взяті з околиць, де це можливо.	40 Personnellement je donnerai chaque année 15 000 pièces d’argent; on les prendra sur la part qui revient au roi dans des lieux à désigner.
41 Вся задишка, що її збирачі минулими роками не віддали, як було раніше, віднині дається на потребу храму.	41 Les fonctionnaires donneront désormais pour les travaux du Temple, tout le surplus qu’ils n’ont pas versé, comme dans les années précédentes.
42 До цього 5000 шеклів срібла, що їх брано щороку з прибутків храму, теж будуть відпущені, бо вони належать священикам, що служать.	42 On prélevait autrefois chaque année sur les comptes et revenus du Temple 5 000 pièces d’argent; désormais cette redevance est abandonnée au profit des prêtres qui font le service liturgique.
43 Ті, що сховалися до храму в Єрусалимі й до всіх його притворів, чи то через податки царські, чи через якунебудь повинність, будуть безпечні з усім, що мають у моїм царстві.	43 Si quelqu’un est poursuivi pour une dette envers le trésor royal ou pour toute autre dette, et s’il se réfugie dans Jérusalem ou dans ses limites, il sera libre ainsi que tous les biens qu’il possède dans mon royaume.
44 Видатки на будову та на віднову храму теж робитимуть із царських прибутків,	44 Les dépenses nécessitées par les travaux de construction ou de restauration du Temple seront prélevées sur le compte du roi.
45 а й видатки на будову мурів Єрусалиму та на його зміцнення навколо братимуться з царських прибутків; так само й на будову мурів у Юдеї.»	45 On prélèvera encore sur le compte du roi l’argent nécessaire pour reconstruire les murs de Jérusalem, fortifier son enceinte et relever les remparts des villes de Judée.”
46 Та Йонатан з народом, почувши ці слова, не йняв їм віри й не прийняв їх, бо він пам’ятав те велике лихо, яке Димитрій заподіяв Ізраїлеві, і як він сильно утискав їх.	46 Lorsque Jonathan et le peuple entendirent ces paroles, ils ne les crurent pas et refusèrent de leur accorder confiance: ils se rappelaient trop bien le mal que Démétrius avait fait à Israël et comment il les avait opprimés.
47 Вони воліли Олександра, бо він перший звернувся до них з мирними словами, і вони були його союзниками завжди.	47 Ils choisirent le parti d’Alexandre car ils y voyaient plus d’avantages et ils furent ses fidèles alliés.
48 Тоді Олександер зібрав велику силу війська й двигнувся в похід проти Димитрія.	48 Le roi Alexandre rassembla alors une grande armée et s’avança contre Démétrius;
49 Обидва царі розпочали битву, але військо Димитрія було присилуване до втечі. Олександер кинувсь навздогінці за ним і переміг.	49 les deux rois engagèrent la bataille et l’armée de Démétrius tourna le dos. Alexandre la poursuivit et prit l’avantage sur elle.
50 Він бився завзято аж до заходу сонця. Того дня поліг у бою Димитрій.	50 Il combattit énergiquement jusqu’au coucher du soleil, et Démétrius fut tué ce même jour.
51 Тоді Олександер вислав послів до Птолемея, єгипетського царя, з такими словами:	51 Alors Alexandre envoya au roi d’Égypte, Ptolémée, des ambassadeurs pour lui dire:
52 «Тільки-що повернувсь я у своє царство й сів на престолі моїх батьків та захопив владу, розбивши Димитрія і зайнявши нашу країну, —	52 “Je suis revenu dans mon royaume et je me suis assis sur le trône de mes pères. Je me suis emparé du pouvoir, j’ai écrasé Démétrius et j’ai pris possession de mon pays.
53 коли я розпочав з ним війну, ми його розгромили і його військо, і сіли на його царському престолі —	53 En effet, je lui ai livré bataille et il ont été écrasés par nous, lui et son armée. Maintenant que je suis monté sur son trône royal,
54 то й укладімо собі один з одним дружбу. Видай мені дочку твою за жінку, а я буду твоїм зятем і дам тобі і їй дарунки, що будуть тебе гідні.»	54 faisons ensemble un traité d’amitié. Donne-moi ta fille comme épouse, je serai ton gendre et je te ferai comme à elle des cadeaux dignes de toi.”
55 Цар Птолемей відповів так: «Щаслив той день, коли ти, повернувшись у землю батьків твоїх, сів на їхнім престолі царськім!	55 Le roi Ptolémée répondit ainsi: “Que le jour où tu es rentré dans le pays de tes pères et où tu as occupé le trône royal soit béni!
56 Зроблю для тебе, як ти написав був. Вийди мені назустріч у Птолемаїду, де ми побачимось один з одним і я стану твоїм тестем, як ти був мовив.»	56 Je vais faire pour toi ce que tu m’as demandé, mais viens à ma rencontre à Ptolémaïs pour que nous nous voyions l’un l’autre, et ensuite je serai ton beau-père comme tu l’as dit.”
57 І рушив Птолемей з Єгипту, сам він і Клеопатра, його дочка, і 162 року прибув у Птолемаїду.	57 Ptolémée partit d’Égypte avec sa fille Cléopâtre, il arriva à Ptolémaïs en l’an 162.
58 Назустріч йому вийшов цар Олександер, за якого цар Птолемей! видав свою дочку, і справив їм весілля у Птолемаїді з великою пишнотою, як то царям личить.	58 Le roi Alexandre vint à la rencontre de Ptolémée qui lui donna sa fille Cléopâtre, et l’on célébra le mariage à Ptolémaïs avec beaucoup de solennité, comme il convient à des rois.
59 Цар Олександер написав Йонатанові, щоб він прийшов до нього на стрічу;	59 Le roi Alexandre écrivit à Jonathan de venir le retrouver,
60 і той вибрався великопишно в Птолемаїду й зустрівся там з обидвома царями та й дав їм і їхнім друзям срібла, золота та силу дарунків, тож тим робом їм приподобався.	60 Jonathan se rendit donc à Ptolémaïs en grand cortège. Il rencontra les deux rois, il leur donna ainsi qu’à leurs amis de l’argent et de l’or, il distribua de nombreux cadeaux et acquit leur faveur.
61 Тут же зібрались проти нього нікчемні людці з Ізраїля, перевертні, щоб оскаржити його, та цар їх не послухав.	61 Des renégats, la peste d’Israël, étaient venus en groupe pour se plaindre de lui, mais le roi ne leur prêta aucune attention.
62 Він звелів зняти з Йонатана його одежу й надягнути на нього багряницю; так і зроблено.	62 Il ordonna même de faire changer ses habits à Jonathan pour l’habiller de pourpre, ce que l’on fit.
63 І посадив він його біля себе і сказав своїм вельможам: «Вийдіть із ним посеред міста й оголосіть, щоб його ніхто ні в чому не оскаржував та щоб ніхто йому нічим не докучав.»	63 Le roi le fit ensuite asseoir près de lui et il dit à ses ministres: “Allez avec lui en ville et proclamez bien ceci: Que personne ne vienne se plaindre de lui pour quelque affaire que ce soit et que personne ne lui cherche d’ennui pour aucune raison.”
64 Коли ж його обвинувачі побачили його славу, ще проголосив окличник, і його самого; одягненого в багряницю, — усі повтікали.	64 Quand ses accusateurs virent les honneurs qu’on lui rendait et la pourpre royale sur ses épaules, quand ils entendirent la proclamation qui était faite, ils prirent tous la fuite.
65 Цар надав йому великої слави й записав його поміж перших своїх друзів, призначив його воєводою і правителем.	65 Le roi lui fit l’honneur de le compter parmi ses premiers Amis et il l’institua grand chef et gouverneur,
66 І Йонатан повернувся в Єрусалим у мирі й радості.	66 après quoi Jonathan revint tout joyeux à Jérusalem, sain et sauf.
67 Року 165 Димитрій, син Димитрія, прибув з Крети у землю своїх батьків.	67 En l’an 165, Démétrius fils de Démétrius arriva de Crète au pays de ses pères.
68 Почув про це цар Олександер і, вельми засмутившись, повернувся в Антіохію.	68 Quand le roi Alexandre l’apprit, il fut très contrarié et il rentra à Antioche.
69 Тоді Димитрій настановив управителем Келесирії Аполлонія, а цей стягнув велике військо й отаборився біля Ямнії, звідки й послав послів до Йонатана, щоб вони сказали:	69 Démétrius confirma Apollonius dans la charge de gouverneur de Cœlé-Syrie, et celui-ci rassembla une puissante armée. Il fit dresser son camp à Jamnia et envoya dire ceci au grand prêtre Jonathan:
70 «Тільки ти єдиний повстаєш проти мене. Я став сміховиськом і ганьбою через тебе! Чого ти хоробруєш проти нас у горах?	70 “Veux-tu être le seul à prendre parti contre nous? Ne vois-tu pas qu’on se moque de moi et qu’on m’insulte à cause de toi? Pourquoi veux-tu commander seul sans nous dans tes montagnes?
71 Коли ти довіряєш своїм військам, зійди до нас на рівнину, і там поміряємось один з одним, бо сила міст зо мною.	71 Si tu es si confiant dans ton armée, descends donc vers nous dans la plaine, et là nous nous mesurerons, car j’ai avec moi l’armée des villes.
72 Спитай і розвідайся, хто я такий і хто ті, що мені допомагають. І скажуть тобі, що ти не витримаєш перед нами, бо ваші батьки двічі мусіли були втікати у своїй країні.	72 Renseigne-toi et tu sauras qui je suis et qui sont ceux qui sont avec moi; on me dit que vous ne pourrez pas nous résister puisque par deux fois tes pères ont été mis en fuite dans leur propre pays.
73 Ось і тепер не встоїшся проти кінноти і проти такої сили на рівнині, де нема ні каміння, ні скелі, ані місця, і куди б утікати.»	73 Maintenant tu ne pourras pas tenir devant ma cavalerie et une armée si puissante, dans cette plaine où il n’y a ni rocher, ni pierre, ni chemin, pour s’enfuir.”
74 Почувши ці слова Аполлонія, Йонатан вельми образився. Він вибрав 10 000 чоловік і вийшов з Єрусалиму. Брат його Симон пішов йому назустріч із допомогою.	74 Lorsque Jonathan entendit les paroles d’Apollonius, il fut très secoué. Il recruta 10 000 hommes et partit de Jérusalem; son frère Simon vint le rejoindre et lui prêter main-forte.
75 Він розташувався табором навпроти Яффи, та ті, що були в місті, замкнули браму, бо в Яффі була залога Аполлонія. Юдеї кинулися здобувати її,	75 Il établit son camp en face de Joppé; les gens de la ville lui fermèrent leurs portes, car il y avait dans Joppé une garnison d’Apollonius. On attaqua la ville:
76 і мешканці зо страху відчинили браму, тож Йонатан захопив Яффу.	76 pris de peur, les habitants de Joppé ouvrirent les portes et Jonathan se rendit maître de la ville.
77 Довідавшись про те, Аполлоній вирушив з трьома тисячами кінноти й великим військом і попрямував на Азот, так, мов би хотів пройти тудою, а насправді посунувся на рівнину, бо мав силу кінноти, на яку покладався.	77 Quand Apollonius apprit cela, il équipa 3 000 cavaliers et une nombreuse infanterie et il prit la direction d’Azotos comme s’il voulait traverser le pays. Il s’enfonçait ainsi dans la plaine, confiant dans l’importance de sa cavalerie.
78 Йонатан гнався за ним іззаду аж до Азоту, і війська зчепились у бою.	78 Jonathan le poursuivit en direction d’Azotos et les deux armées engagèrent la bataille.
79 Аполлоній лишив у засідці в тилу Юдеї 1000 кінноти,	79 Apollonius avait laissé 1 000 cavaliers cachés derrière lui,
80 але Йонатан дізнався, що в тилу у нього є засідка. І оточило його військо й кидали на народ стріли від ранку до вечора,	80 mais Jonathan apprit l’existence de cette embuscade dans son dos. Les cavaliers entourèrent son armée et lancèrent sur elle leurs flèches depuis le matin jusqu’au soir.
81 але народ, як наказав був Йонатан, стояв міцно, хоч їхні коні й потомились.	81 L’armée résista comme Jonathan en avait donné l’ordre, pendant que les chevaux de l’ennemi se fatiguaient.
82 Тоді Симон висунув наперед своє військо, і закипів бій з піхотинцями, бо кіннота була виснажена. Сирійців розгромлено й кинулись вони урозтіч.	82 Une fois la cavalerie épuisée, Simon lança ses troupes à l’attaque des bataillons. Les ennemis furent enfoncés et s’enfuirent
83 Кіннота порозбігалась на рівнині; вони втекли в Азот і ввійшли в Бетдагон, капище їхнього боввана, щоб там урятуватись.	83 pendant que la cavalerie se dispersait dans la plaine. Les fuyards arrivèrent à Azotos et entrèrent dans Beth-Dagon, le temple de leur idole, pour y chercher refuge.
84 Та Йонатан підпалив Азот і міста навколо, набрав здобичі й спалив храм Дагона й тих, що туди повтікали.	84 Mais Jonathan incendia Azotos et les villes des environs; il ramassa tout sur le terrain et brûla le temple de Dagon avec tous ceux qui s’y étaient réfugiés.
85 Тих, що полягли від меча, з тими, що були спалені живцем, було разом близько 8000 чоловік.	85 Le nombre de ceux qui étaient tombés sous l’épée ou avaient été brûlés atteignait les 8 000.
86 Двигнувся Йонатан звідти й отаборився під Аскалоном, мешканці якого вийшли йому назустріч з великою шанобою.	86 Jonathan partit de là et dressa son camp près d’Ascalon; les habitants de cette ville sortirent à sa rencontre et le reçurent avec beaucoup d’égards.
87 Потім Йонатан із своїми повернувся в Єрусалим з великою здобиччю.	87 Jonathan revint ensuite à Jérusalem avec ses compagnons ramenant un immense butin.
88 Довідавшись про те, цар Олександер додав йому ще більшої прослави	88 Lorsque le roi Alexandre apprit cela, il accorda de nombreux honneurs à Jonathan.
89 і вислав золоту запинку, що звичайно дається царським родичам; так само дав йому у власність Аккарон з усією його землею.	89 Il lui envoya une agrafe d’or comme cela se fait pour les parents des rois, et il lui donna en propriété Akaron avec tous ses environs.