Неємії 2

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним.	1 Donc, en la vingtième année du roi Artaxerxès, au mois de Nisan, puisque je servais le vin, je le prends et j’en donne au roi. Jamais jusque là, je n’avais été triste devant lui.
2 Але цар промовив до мене: «Чого ти сумний на виду? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці.» Я злякався вельми	2 Le roi me demanda: - “Pourquoi es-tu si triste? Tu n’es pas malade, il y a certainement quelque chose qui te fait de la peine.” Après un moment de crainte,
3 й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем!»	3 je dis au roi: - “Que le roi vive à jamais! Comment ne serais-je pas triste alors que la ville où se trouvent les tombes de mes ancêtres est en ruines et que ses portes ont été brûlées par le feu?”
4 І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?» Тут я помолився Богові неба	4 Le roi me répond: - “Que veux-tu?” Alors je prie le Dieu du ciel
5 і сказав цареві: «Коли цареві довподоби й коли слуга твій тобі вгодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.»	5 et je dis au roi: - “Si le roi le veut bien et si son serviteur lui est agréable, envoie-moi en Juda vers la ville où se trouvent les tombes de mes ancêtres, je la reconstruirai.”
6 І сказав мені цар: із царицею, що сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час.	6 La reine était assise à côté du roi, et les deux me demandent: - “Combien de temps durera ton voyage et quand reviendras-tu?” Alors je fixe un délai et le roi accepte de me laisser partir.
7 Далі сказав я цареві: «Коли цареві довподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї,	7 Je dis encore au roi: - “Si le roi le veut bien, qu’on me remette des lettres pour les gouverneurs de la province qui se trouve au-delà de l’Euphrate: il faut qu’ils me laissent passer jusqu’à ce que j’arrive en Juda.
8 та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити. І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була надо мною.	8 Qu’on me donne aussi une lettre pour Asaf, le gouverneur du parc royal, pour qu’il me donne du bois de charpente pour les portes de la forteresse du Temple, pour le rempart de la ville et pour la maison que j’habiterai.” La main bienveillante de mon Dieu était avec moi, et voici que le roi m’accorde tout.
9 От і прийшов я до начальників заріччя і передав їм царські листи. А цар післав зо мною військових начальників і кіннотчиків.	9 Quand je suis arrivé chez les gouverneurs de la province qui se trouve au-delà de l’Euphrate, je leur ai donné les lettres du roi; le roi m’avait fait accompagner par des officiers et des cavaliers.
10 Коли зачули про те Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, велика досада пойняла їх, що от прийшов хтось піклуватися про добро синів Ізраїля.	10 Mais Samballat le Horonite, et Tobiyas, le fonctionnaire ammonite, ont appris la chose et ils en ont été très contrariés: quelqu’un venait prendre en charge les intérêts des Israélites!
11 Прийшов я в Єрусалим і пробув там три дні.	11 À mon arrivée à Jérusalem j’ai attendu trois jours,
12 Тоді ж устав я вночі, ще й кілька чоловік зо мною, та не казав я нікому, що поклав мені Бог мій на серце зробити для Єрусалиму. Скотини ж не було ніякої при мені, крім тієї скотини, на якій я їхав.	12 puis de nuit je me suis levé avec quelques hommes mais je n’avais dit à personne ce que mon Dieu m’avait inspiré de faire pour Jérusalem, et je n’avais avec moi aucune autre bête que celle sur laquelle j’étais monté.
13 Я вирушив уночі через Долинні ворота до Драконової криниці та до Гнояних воріт, і оглянув мури Єрусалиму, що були в руїнах, а його ворота були спалені вогнем.	13 De nuit donc, je suis sorti par la Porte de la Vallée, je me suis dirigé vers la source du Dragon et vers la Porte du Fumier. J’ai regardé attentivement le rempart de Jérusalem: il y avait des brèches et les portes avaient été dévorées par le feu.
14 Далі прийшов до Джерельних воріт і до царської саджавки, але там не було місця перейти для скотини, що була підо мною.	14 J’ai continué vers la Porte de la Source et vers l’Étang du roi, mais il n’y avait plus de passage pour la bête sur laquelle j’étais monté.
15 Отак уночі, долиною, піднявсь я вгору, оглядаючи мур. По тому ж завернув і проїхав через Долинні ворота й повернувся.	15 Alors je suis reparti en remontant de nuit le long du ravin; j’examinais toujours le rempart et, après avoir fait demi-tour, je suis revenu en passant par la Porte de la Vallée.
16 А старшини не знали, куди то я ходив і що я робив; ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні старшинам, ні іншим, що робили цю роботу я до того часу нічого не повідав.	16 Les conseillers ne savaient pas où j’étais allé ni ce que j’avais fait. En effet, jusque là je n’avais rien dit, ni aux Juifs, ni aux prêtres, ni aux responsables, ni aux conseillers, ni à aucun autre fonctionnaire.
17 Потім же сказав я їм: „Бачите, в яких ми злиднях, як Єрусалим зруйнований та як брами його спалені вогнем. Нумо ж, відбудуймо єрусалимський мур, щоб не бути нам більш посміховищем.“	17 Mais alors je leur ai dit: - “Regardez la misère où nous sommes, Jérusalem est en ruines et ses portes sont brûlées. Allons, il nous faut reconstruire le rempart de Jérusalem pour qu’on cesse de se moquer de nous.”
18 Оповів я їм про добродійну руку Бога мого, що була надо мною, а й про те, що цар мені сказав був. А вони вго лос: „Берімся до будови!“ І заповзя лися завзято до цього доброго діла.	18 Je leur ai dit encore comment la main de mon Dieu, sa main pleine de bonté, avait été avec moi, et je leur ai rapporté les paroles du roi. “Debout! s’écrièrent-ils, construisons!” Et ils se mirent courageusement à l’œuvre pour ce beau travail.
19 Як зачули про це Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, та араб Гешем, то стали з нас сміятись і говорили про нас із погордою: „Що то ви робите? Хочете збунтуватись проти царя?“	19 Lorsque Samballat le Horonite, Tobiyas le fonctionnaire ammonite, et Guéchem l’Arabe, apprirent cela, ils se moquèrent de nous. Ils nous regardèrent avec mépris: - “Que faites-vous là, dirent-ils, voulez-vous donc vous révolter contre le roi?”
20 Тоді я у відповідь їм: „Бог неба — він нам сприятиме; ми ж, його слуги, беремось до будови, а ви не маєте ні частки, ні права, — ані й згадки про вас в Єрусалимі!“	20 Mais je leur répondis sèchement: - “Le Dieu du Ciel nous fera réussir, nous sommes ses serviteurs et nous allons nous mettre au travail. Quant à vous, vous n’avez ni droit, ni héritage, ni aucun souvenir dans Jérusalem.”