ІІ Самуїла 3

Біблія	Le Sainte Bible Vigouroux
1 Війна між домом Давида й між домом Саула тяглася довго, та Давид дедалі більше закріплювався, а дім Саула дедалі слабшав.	1 Il se fit donc une longue guerre entre la maison de Saül et la maison de David ; David s'avançant toujours et se fortifiant de plus en plus, et la maison de Saül, au contraire, s'affaiblissant de jour en jour.
2 І народилися Давидові сини в Хевроні: перворідень його був Амнон від Ахіноами з Єзреелу,	2 Et il naquit à David des fils à Hébron. L'aîné fut Amnon, qu'il eut d'Achinoam, de Jezraël.
3 другий Кілеав від Авігайли, вдови по Навалі з Кармелю, третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Гешуру,	3 Le second, Chéléab, qu'il eut d'Abigaïl, veuve de Nabal, de Carmel. Le troisième, Absalom, qu'il eut de Maacha, fille de Tholmaï, roi de Gessur.
4 четвертий Адонія, син Хаггіти, п’ятий Шефатія, син Авітали,	4 Le quatrième, Adonias, fils d'Haggith. Le cinquième, Saphathia, fils d'Abital.
5 шостий Їтреам від Егли, жінки Давидової. Ці народились у Давида в Хевроні.	5 Le sixième, Jéthraam, d'Egla, femme de David. David eut ces enfants à Hébron.
6 Тим часом як тяглась війна між домом Саула й домом Давида, Авнер вбився у силу в домі Саула.	6 La maison de Saül était donc en guerre avec la maison de David, et Abner, fils de Ner, était le chef de la maison de Saül.
7 Була ж у Саула наложниця на ім’я Ріцпа, дочка Айї. Ішбаал, син Саула, сказав Авнерові: «Чому ти ввійшов до наложниці мого батька?»	7 Or Saül avait eu une concubine nommée Respha, fille d'Aïa. Et Isboseth dit à Abner :
8 Розсердивсь Авнер на слова Ішбаала вельми й мовив: «Хіба я песиголовець? Понині постійно чиню я добро домові Саула, батька твого, його братам та його приятелям, і не допустив, щоб ти потрапив у руки Давида, а ти тепер ще мені докоряєш за жінку!	8 Pourquoi t'es-tu approché de la concubine de mon père ? Abner, vivement irrité de ce reproche, lui répondit : Suis-je aujourd'hui une tête de chien, après ce que j'ai fait contre Juda ? J'ai rendu toute sorte de services (fait miséricorde) à la maison de Saül ton père, à ses frères et à ses proches, et je ne t'ai point livré entre les mains de David. Et après cela tu viens aujourd'hui chercher des prétextes de m'accuser à propos d'une femme ?
9 Хай Бог Авнерові відплатить та ще й причинить, коли я не зроблю Давидові того, в чому Господь йому поклявся:	9 Que Dieu traite (fasse ceci à) Abner avec toute sa sévérité, si je ne procure à David ce que le Seigneur a juré en sa faveur,
10 заберу від дому Саула царство й поставлю престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дану аж до Версавії.»	10 en faisant que le royaume soit transféré de la maison de Saül en la sienne, et que le trône de David soit élevé sur Israël et sur Juda, depuis Dan jusqu'à Bersabée.
11 І не зваживсь Ішбаал відповісти Авнерові ні слова, бо він боявся його.	11 Et Isboseth n'osa rien lui répondre, parce qu'il le craignait.
12 Послав Авнер послів до Давида сказати йому: кому, мовляв, належить край? А далі: «Уклади союз зо мною, й моя рука буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.»	12 Abner envoya donc des messagers à David pour lui dire de sa part : A qui appartient tout ce pays ? Fais alliance avec moi, et je prendrai ton parti, et je ferai que tout Israël se réunisse à toi.
13 Той відповів: «Добре! Укладу союз із тобою, тільки одного вимагаю я від тебе: ти не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Міхаль, дочку Саула, коли прибудеш побачитися зо мною.»	13 David lui répondit : Je le veux (Très) bien, je ferai alliance avec toi ; mais je te demande une chose : Tu ne me verras point que tu ne m'aies envoyé auparavant Michol, fille de Saül ; après cela tu viendras et tu me verras.
14 Давид послав послів до Ішбаала, сина Саула, сказати: «Віддай мені мою жінку Міхаль, що я здобув собі за сотню філістимлянських передніх шкірок.»	14 David envoya ensuite des messagers à Isboseth, fils de Saül, et lui fit dire : Rends-moi Michol, ma femme, que j'ai épousée pour cent prépuces de Philistins.
15 Тоді Ішбаал послав, щоб її взяти в її чоловіка Палтієла, сина Лаїша.	15 Isboseth l'envoya donc chercher, et l'enleva à son mari, Phaltiel, fils de Laïs.
16 Чоловік її проводжав її, плачучи в дорозі аж до Бахуріму. Тоді Авнер сказав до нього: «Іди, повертайсь!» І той повернувсь.	16 Son mari la suivait en pleurant jusqu'à Bahurim. Et Abner lui dit : Va, retourne-t'en ; et il s'en retourna.
17 Авнер увійшов у переговори зо старшими Ізраїля й промовив: «Давно вже ви бажали собі Давида царем над собою.	17 Après cela Abner parla aux anciens d'Israël, et leur dit : Il y a déjà longtemps que (Tant hier qu'avant-hier) vous souhaitiez d'avoir David pour roi.
18 Беріться, отже, тепер до діла, бо Господь так сказав був про Давида: Рукою слуги мого Давида я визволю народ мій Ізраїля з рук філістимлян та всіх ворогів його.»	18 Faites-le donc maintenant ; puisque le Seigneur a parlé à David, et dit de lui : C'est par la main de David mon serviteur que je sauverai mon peuple Israël de la main des Philistins, et de tous ses ennemis.
19 Говорив Авнер також і з Веніямином, а потім пішов у Хеврон переказати Давидові про все, що ухвалив Ізраїль і ввесь дім Веніямина.	19 Abner parla aussi à Benjamin ; et il alla à Hébron, pour dire à David tout ce (qui avait paru bon à) qu'Israël et tous ceux de la tribu de Benjamin avaient résolu.
20 Як же Авнер у товаристві двадцятьох мужів прибув до Давида в Хеврон, Давид справив Авнерові і мужам, що були з ним, бенкет.	20 Il y arriva accompagné de vingt hommes. David lui fit un festin, et à ceux qui étaient venus avec lui.
21 І каже Авнер до Давида: «Ось я готовий піти й зібрати всього Ізраїля до мого володаря царя: вони укладуть союз із тобою, й ти царюватимеш над усім, як лиш твоя душа захоче.» І відпустив Давид Авнера й він пішов у мирі.	21 Alors Abner dit à David : Je vais assembler tout Israël, afin qu'il reconnaisse mon seigneur et mon roi, et je ferai alliance avec vous, afin que vous régniez sur tous, comme vous le désirez. Après que David eut congédié Abner, et que celui-ci s'en fut allé en paix,
22 Аж ось прийшли слуги Давида з Йоавом із якогось походу й принесли велику здобич. Авнера ж не було вже в Давида в Хевроні, бо Давид відпустив його, й той пішов собі був у мирі.	22 les gens de David arrivèrent aussitôt avec Joab, revenant de tailler en pièces des brigands, et en apportant un (très) grand butin. (Mais) Abner n'était plus à Hébron avec David, parce qu'il avait déjà pris congé de lui, et s'en était retourné,
23 Коли повернувся Йоав із військом, що було при ньому, Йоавові сказали: «Авнер, син Нера, був у царя, та цей відпустив його, й він пішов у мирі.»	23 lorsque Joab arriva avec toute son armée. On fit donc ce rapport à Joab : Abner, fils de Ner, est venu auprès du roi, qui l'a congédié, et il s'en est allé en paix.
24 Тоді Йоав увійшов до царя й каже: «Що ти вчинив? Авнер прийшов до тебе, чому ж ти його відпустив і він пішов?	24 Et Joab alla trouver le roi, et lui dit : Qu'avez-vous fait ? Voici qu'Abner est venu auprès de vous ; pourquoi l'avez-vous renvoyé, et l'avez-vous laissé aller ?
25 Чи ти ж не знаєш Авнера, сина Нера? Таж він прийшов був, щоб тебе обманути, щоб спізнати твої виходи й входи і довідатись про все, що дієш!»	25 Ignorez-vous quel est Abner, fils de Ner, et qu'il n'est venu ici que pour vous tromper, pour reconnaître toutes vos démarches, et pour savoir tout ce que vous faites ?
26 І коли Йоав вийшов від Давида, послано гінців за Авнером, і завернули його від Сіра-криниці, а Давид не знав про це.	26 Et (C'est pourquoi) Joab, après avoir quitté David, envoya des courriers après Abner, et le fit revenir de la citerne de Sira, sans que David le sût.
27 Як же повернувсь Авнер у Хеврон, Йоав відвів його набік від воріт, наче б із ним поговорити тайно, й тут ударив його в живіт, і він умер за кров Азаела, брата Йоава.	27 Et lorsqu'il fut de retour à Hébron, Joab le tira à l'écart au milieu de la porte pour lui parler traîtreusement, et il le frappa dans l'aine et le tua, pour venger la mort de son frère Asaël.
28 Довідався про це Давид пізніше й мовив: «Невинен я і моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.	28 Or David ayant appris ce qui s'était passé, s'écria : Je suis innocent à jamais devant le Seigneur, moi et mon royaume, du sang d'Abner, fils de Ner.
29 Нехай вона впаде на голову Йоава й на всю родину його батька! Нехай у домі Йоана не переводяться ніколи такі, що недугують на течиво чи на проказу, ті, що лиш до веретена здатні, що падають від меча або сидять без хліба!»	29 (Mais) Que son sang retombe sur Joab et sur la maison de son père ; et qu'il y ait à jamais dans la maison de Joab des gens qui souffrent d'un flux honteux (ayant la gonorrhée), ou de la lèpre, qui tiennent le fuseau, qui tombent sous l'épée, et qui manquent de pain.
30 Йоав і його брат Авішай стратили Авнера за те, що він убив їхнього брата Азаела в бою під Гівеоном.	30 (Ainsi) Joab et Abisaï, son frère, tuèrent donc Abner, parce qu'il avait tué Asaël, leur frère, à Gabaon, dans le combat.
31 І повелів Давид Йоавові й усім людям, що були при ньому: «Пороздирайте на собі одежу, підпережіться волосяницями і йдіть перед Авнером, голосивши.» Та й цар Давид ішов за марами позаду.	31 Alors David dit à Joab, et à tout le peuple qui était avec lui : Déchirez vos vêtements, couvrez-vous de sacs, et pleurez aux funérailles d'Abner. Et le roi David marchait derrière le cercueil.
32 І як Авнера поховали в Хевроні, плакав цар уголос над гробом Авнера. Та й також увесь народ плакав.	32 Après qu'Abner eut été enseveli à Hébron, le roi éleva la voix et pleura sur son tombeau, et tout le peuple pleura aussi.
33 Цар співав таку плачевну пісню над Авнером, кажучи: «Чи то ж смертю безумного мусів Авнер умирати?	33 Et le roi, témoignant son deuil et pleurant, dit ces paroles : Abner n'est point mort comme les lâches ont coutume de mourir.
34 Руки тобі не зв’язано, ноги тобі не скуто кайданами. Ти поліг, як полягають від розбишаків!» І плакав за ним увесь народ ще більше.	34 Tes mains n'ont pas été liées, et tes pieds n'ont pas été chargés de fers ; mais tu es mort comme les hommes de cœur, qui tombent devant les enfants d'iniquité. Tout le peuple, à ces mots, redoubla ses larmes.
35 Ввесь народ, поки був день, прийшов просити Давида, щоб їв щось, та він заклявся: «Хай мені Бог відплатить і гіршим, коли я буду їсти хліб або щось інше перед заходом сонця.»	35 Et tous étant revenus pour manger avec David, tandis qu'il était encore grand jour, David jura et dit : Que Dieu me traite avec toute sa sévérité (me fasse ceci, et qu'il ajoute cela), si je prends une bouchée de pain ou quoi que ce soit, avant le coucher du soleil.
36 Довідався про те народ, і воно було йому довподоби, та й усе, що цар чинив, подобалось людям.	36 Tout le peuple entendit ces paroles, et tout ce que le roi avait fait lui plut.
37 Увесь народ і ввесь Ізраїль того дня впевнився, що то не з волі царя вбито Авнера, сина Нера.	37 Et le peuple et tout Israël furent persuadés ce jour-là, que le roi n'avait eu aucune part à l'assassinat d'Abner, fils de Ner.
38 Цар сказав своїм слугам: «Чи знаєте, що цього дня поліг князь і великий муж у Ізраїлі?	38 Le roi dit aussi à ses serviteurs : Ignorez-vous que c'est un prince et un grand homme qui est mort aujourd'hui dans Israël ?
39 Я нині ще слабий, хоч і помазаний на царя, а ті люди, сини Церуї, сильніші за мене. Нехай Господь відплатить по заслузі тому, хто чинить зло!»	39 Pour moi je ne suis roi que par l'onction, et encore peu affermi ; et ces gens, les fils de Sarvia, sont trop violents pour moi. Que le Seigneur traite selon sa malice celui qui fait le mal.