Буття 45

¹ Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: Виведіть усіх від мене! І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам.

² І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона.

³ Та й каже Йосиф до братів своїх: Я, — Йосиф! Чи ще живий мій батько? Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним.

⁴ А Йосиф каже до своїх братів: Приступіть лишень до мене. І вони приступили. Та й каже він знову: Я, — Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет.

⁵ Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами.

⁶ Оце ж два роки голоду на землі, а ще п’ять років не буде ні оранки, ні жнив.

⁷ Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком.

⁸ Отож не ви мене сюди послали, а Бог; він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю.

⁹ Поспішайте ж та до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся!

¹⁰ І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе.

¹¹ Я буду там утримувати тебе, — ще бо п’ять років буде голод, — аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе.

¹² Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас.

¹³ Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька.

¹⁴ Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї.

¹⁵ Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним.

¹⁶ В палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон та і його слуги.

¹⁷ І каже фараон до Йосифа: Скажи своїм братам: От що зробіть — нав’ючте вашу скотину та й вибирайтесь і йдіть у Ханаан-край,

¹⁸ і, забравши вашого батька й ваші сім’ї, приходьте до мене, а я дам вам щонайліпшу землю в Єгипті, й ви будете живитися достатками країни.

¹⁹ Отож повели їм: Візьміть собі з Єгипетського краю вози для дітей ваших і для жінок ваших і підведіть вашого батька та й приходьте.

²⁰ Не жалуйте речей, що зостануться дома, бо що найліпше в Єгипетській країні, буде вам.

²¹ Так і зробили сини Ізраїля. Йосиф дав їм вози на наказ фараона і дав їм харчів на дорогу.

²² Кожному з них дав він одіж на зміну, а Веніяминові дав триста срібняків і п’ять одеж на зміну.

²³ Так само й своєму батькові послав він десять ослів, нав’ючених щонайліпшим єгипетським добром, і десять ослиць нав’ючених збіжжям, хлібом і харчами для його батька на дорогу.

²⁴ І відіслав він своїх братів; а коли вони пускалися в дорогу оце сказав їм: Не докоряйте собі в дорозі.

²⁵ І рушили вони з Єгипту і прибули в Ханаан-край, до Якова, батька свого,

²⁶ і оповіли йому: Йосиф, кажуть, ще живий! і управляє він усією Єгипетською країною. Та серце його було холодне, бо він їм не довіряв.

²⁷ Як же вони переказали йому всі слова Йосифа, що він їх говорив їм, та коли він побачив ті вози, що їх послав Йосиф, щоб його забрати, ожив дух Якова, їхнього батька.

²⁸ Тоді Ізраїль сказав: Буде з мене! Йосиф, мій син, ще живий. Піду та й побачу його, заки помру.